Розділ 34

Ніколь 

Його очі наповнювались любов'ю і ніжністю з кожною секундою все більше. 

-Від нашої першої зустрічі, твоя по присутність змушує моє тіло тремтіти, а серце ніби зв'язується на вузол, змушуючи його зупинятись. В мене ще ніхто не викликав такі відчуття, ніхто. 

-Ти навіть не уявляєш, мої відчуття, коли я побачила першу кулю... Я ж не знала, що вона призначена для мене, і від цього їх просто хотілось поцупити. А ще, коли побачила що її тримає Матео, то думала, що забрати їх буде цілком реально. - я ще не встигла договорити, коли Ніл вже трясеться з сміху, і я закінчуючи речення починаю підтримувати його. 

-Ти реально ненормальна. От чесно.

-Це комплімент?- питаю і звабливо притискаюсь ще ближче до нього.

-Для тебе тільки він. Я всі свої слова, хочу перетворювати на компліменти, аби бачити твою широку посмішку, і щасливі, очі які затягують мене в свою глибину. І до речі, я тобі так і не сказав тобі три слова які говорять в день народження. 

-Які ?- питаю, а в голові одразу з'являються слова "Я тебе кохаю", але ж не ці слова говорять в день народження...

-З днем народження!- говорить в забирає руку з талії, аби простягнути кульку. 

Звісно, з днем народження, я так і думала, Ніле! 

-Дякую, за все. Ти так багато постарався, аби це все організувати. -промовляю, і беру справді ідеальну кульку від нього. Ось вона, моя ідеальна синя куля.. Беручи конверт, я хотіла розгорнути його, але тепла долоня лягла на мою, зупиняючи мої рухи. 

-Ти відкриєш це вдома. Не тут. 

-Чому? 

-А тому, що ти будеш зараз зайнята. 

-Чим? 

-На приклад, нашими обіймами.- промовляє вже хриплуватим тоном, і нахиляється до мене проводячи кінчиком носа по моєму обличчю. - або дечим більш приємним...

-Чим саме? - відповідаю вже теж із збитим диханням. 

-Нашим поцілунком,- шепоче починаючи вкривати мою шию дрібними поцілунками. Одної миті моє тіло швидко перекручується і я навіть не розумію, коли опиняюсь притиснена до дерева замість Ніла. 

-І нащо ти це зробив? - вже хрипло запитую. 

-Я люблю коли твоє тіло притиснено до мого, а коли ти маєш опору, це відчувається ще краще, адже ти стаєш ще ближче. 

-Можливо досить говорити і займешся ділом? Ти говорив, що я буду зайнята поцілунком, але досі лепечеш..

Обуритись і договорити я не встигла, адже Ніл накинувся на мене ніби, від мене залежить його життя. Його губи так навіжено цілували мої, що голова йшла обертом, і добре що я вдихнула багато повітря, бо вже би точно задихнулася до чорта. Руки сильно притисли мене до дерева, і цим він ніби запечатував мене в себе. Наші рухи ставали більш рваними, ми досліджували один одного, ніби це була наша остання можливість. 

Гучний стогін вирвався з горла, коли я відчула його зуби, між шиєю і грудьми. Це було так добре, з кожним доторком його губ до моєї шкіри, він дарував мені все вологі поцілунки, і від цього вологою ставала і я. Другий приглушений стогін, майже вирвався з мене, коли Ніл стиснув руками трохи нижче талії, та я так і не змогла подати звук, адже він знову накрив мої вуста,і шалено зминав їх своїми, аия ледь встигала відповідати. 

-Я обожнюю коли ти настільки гучна...

-А я обожнюю коли ти настільки шалений.- не даю йому договорити. 

-Але зараз потрібно бути трішки тихіше..Тому потрібно потрібно повернутись до початку. - доказує, і знову цілує у губи з тою самою пристрастю. Він хотів поглибити поцілунок, та я на зло, не дала, ала за мить почула укус на губі, і від цього тихенько скрикнула. 

-Вже не така недоторкана?- і поки я відходжу від цього не дуже ніжного укусу, він нахиляється і проводить по моїй губи своїм язиком, ніби заспокоюючи її. Від цього ніжного жесту, вуста самі розкриваються і запрошують його до такого поцілунку, якого він і хотів...

-Чи ви здуріли? - злий голос, неохоче змусив нас  відірватися один від одного.- Школа не для всьо цього, чи ви не знаєте це???? Марш на вихід! оце докотилися...

-Хай йде до біса, ходи зі мною, я знаю інший вихід.- говорить роздратовано, і ми рушаєм в протилежну сторону, від охоронця. 

-Гей! Вихід тут, куди ви йдете? Стійте!!!- кричить і старається швидким кроком наздогнати нас. 

-Біжимо! -Ніл зловив мене за руку,підтримуючи мене ми почали чимшвидше бігти, і як зрозуміли що той старигань не йде навздогін, трохи збавили біг. І за кілька кроків стала виднітися  щілина між стіною і кущиками. 

-Ми проб'єм балони.- говорю знервовано. 

-Ні. Я більш ніж на голову вищий за тебе, тому якщо їх підняти на витягнуту руку, вони будуть цілі. 

-Ні. 

-Так. 

-Ти мені довіряєш?

-Так,- кажу не задумуючись. 

-Тоді все добре. -він знову підходить до мене, забираючи весь простір, і даруючи знову незабутній поцілунок, ніжно забирає в'язку балонів з руки. - Коли ти дуже емоційна і ініціативна,  коли починаєш біситися, якщо хочеш більше ніж обійми і розмови, то хочу щоб ти знала, мені від цього зриває дах, маленька. 

Залишивши з відкритим ротом, він пішов протискатися в ту щілину. Мушу визнати, йому це трохи погано вдавалось. І це викликало в мене ривки сміху. 

-І що смішного в тому, що я не можу пройти? -вже сердито питає. 

-Твоє велике, накачане тіло, не пристосоване до таких маленьких щілин. 

-Оу, мені дуже приємно, шо ти вважаєш моє тіло великим і накачаним. Дякую, кохана.

Як мені це подобається... Ух, так і хочеться здерти з нього одяг саме тут. Та я вирішую зайнятися дечим іншим, підходжу та зі всієї сили штовхаю його в бік, від чого він хитнувся і майже пройшов. 

-Ти що робиш? - говорить, і далі самостійно вилазить. 

-Взагалі то, маєш подякувати. Я тобі допомогла. 

-Звісно,- простягає руку, коли я легко проходжу крізь отвір. 

Крокуючи до школи, ми тримались за руки, кульки летіли за нами, і це було прекрасно...

-Де нам їх залишити? - запитую в Ніла, вказуючи на кулі. 

-Навіть не знаю,- знизує плечима, а потім усміхається,- Можливо в кабінеті містера Аматі?