Розділ 32

Ніл 

Я ненавидів свої день народження, від останнього подарунка на нього, коли спочатку новиною про сестричку мені ніби виростили "крила". Вони давали змогу ніби літати, коли я був на сьому небі від щастя, усвідомлюючи що буду мати маленьку кровинку. Але тоді, коли не стало і її, і мами, мої "крила" ніби здерли живцем, забираючи разом в серце і душу. 

Це були найсіріші, найчорніші дні року, в які відразу згадувався той день, коли я був найщасливішою дитиною на планеті. А зараз усвідомлюючи, що у мене немає того, чого я так шаленого хотів, світ перетворюється на буденну рутину.

 Кожного року, від дня смерті обох найрідніших, тато зазвичай присилав гроші на карту, коли не забував. А більшість через тиждень або й місяць, було коротке "Вітаю, за справами забув поздоровити, але краще пізно ніж ніколи, правда?". Мені було гидко слухати навіть такі недолугі привітання. 

Зараз я навіть не згадував про свого "батька" і надіявся щоб він теж забув і про мене. Та гроші надходили на карту, дивно це все. Він казав що не дасть більше ніж копійки, напевно це було до 18 років, а тепер це припиниться. 

Цього року усе змінилося, я думав що знову буду сидіти вдома згадуючи всі прекрасні моменти, прожиті за життя мами, і уявляючи якими б щасливими хвилинами, могли б ще прикрасити життя, якби вони були живі. Та Нік змінила це, а я їй навіть говорити не хотів, що у мене день народження.

Я зараз почуваюсь повним ідіотом, адже так безпідставно думав, що я їй не потрібен, адже вона знайшла спільну мову з Матео. Хоча він теж не ангел. Коли я спитав що їх об'єднує, він нахабно відповів "Це тебе не стосується, Д'Амеліо." Ну що ж, за ці слова він ще мені відповість! 

Ніколи не думав, що людину можуть робити щасливою просто споріднені душа поруч. Навіть якби Нік просто сказала з днем народження, і провела зі мною час, я б всеодно вважав його найкращим. 

Зараз повертаючись додому, я посміхаюся на всі 32, і нічого не можу з цим вдіяти, ця дівчина робить зі мною неймовірні речі...

Темний будинок зустрів мене, коли переступив поріг. 

-У когось видався чудовий вечір. -  в темряві говорить без емоційний голос Кріса, і це не на жарт  злякало мене. 

-Ти до чортиків налякав мене! Ти чому сидиш в темряві? - вимикаючи світло перед очима з'являється силует, і поки очі звикли до світла, Кріс кудись встав. 

-Будеш пиво? -Спитав вже біля холодильника,- пам'ятаєш, ти мені обіцяв. 

-Так, було діло. Діставай і ходи сюди. - він взяв дві пляшки мого улюбленого, до речі, пива і зручно вмостивтився на дивані поруч.

-А ти чому тут, не спиш? 

-Сиджу і думаю, що не правильно роблю, і чому одна дівиця постійно відшиває мене.

-Можливо у неї вже є хлопець? 

-Немає,- каже із сталлю в голосі, і я розумію, що він не зовсім хоче розвивати цю тему. 

-Сьогодні Нік дала мені зошит, і сказала, що там записи про мої кредити за цей будинок, хоч там лежав квиток до Фабіо Донаті. Але знаєш, я їй повірив, і справді думав, що ти втягнув мене у якесь болото.

-Не розчаровуй мене, і скажи що це не правда. 

-На жаль,- кажу сміючись. 

-До речі, з днем народження,- і підносить пляшку до моєї,- за твоє здоров'я, цілуватися не будем.

Засміявшись ми надпили.

-В Нік післязавтра день народження.. І от цього разу я точно не знаю, що підготувати. Можливо ти щось підкажеш, що вона любить? 

Кріс довго мовчав, і я вже думав що він проігнорує моє питання, коли він здивував наступними словами. 

-Вона любить висоту. -ого.. я думав, що вона любить щось більше спокійне, а виявилось Нік любитель висоти...

-Ти чому завіс?- питає з насмішкою Кріс.

-Це вподобання, мене дуже здивувало.

-Так.. Вона дуже любить сидіти у мене на балконі, завжди говорячи, що вид з висоти, не зрівняється з нічим.

І тут мені прийшла думка, але я не знав, чи це гарна ідея, тому вирішив на всяк випадок запитати. 

-Вона любить висоту, отже політ на повітряній кулі, їй сподобається, як думаєш? 

-Думаю, це дуже класна ідея,-  щиро говорить.- допомога потрібна?- питає з насмішкою. 

-Та ні,цього разу я думаю що справлюсь сам. 

-Я теж так думаю. 

Ще пару хвилин ми поговорили, а потім порозходились по кімнатах. 

***

Всю ніч я думав за ніжку Нік, і це зовсім не дало мені нормально відпочити. Від батька надійшли гроші і коротке "Вітаю". Більше він зі мною не говорив, відтоді як я відмовився від турів, і мене це радувало, хай би так і продовжувалось. 

Маючи вільний час, вирішив пошукати локації, де можуть покатати  на повітряній кулі, і як виявилось цих міст не так і багато. Переді мною став вибір, гори або море. Нік не раз говорила що мої очі сході на море, та й проводили час ми теж на березі. Тому компанії, з якою я зв'язався аби забронювати політ, не довелося чекати, адже через пару хвилин їм надійшла відповідь: море. 

Із їхнього широкого спектру послуг, я вибрав романтичний вікенд, тривалістю в годину. Також туди входив інструктаж, правила під час польоту, який одяг найкраще обирати і приємний бонус шампанське, після польоту. 

Я був дуже вдячний Крісу, але й неспокій в душі всеодно був, бо я не міг бути впевненим на всі сто, що моїй дівчині справді це сподобається. 

На сьому годину вечора, взавтра, ми вже маєм бути на назначеному місці.  Мені дуже пощастило, що я знав те місце, бо бачив його, коли ми переїжджали, це приблизно 20 км від місця нашого проживання. 

Так, як нашою традицією вже стало класти запрошення в зошит, то я вирішив її не порушувати. 

"Будь готова до 19:00, одягай зручний одяг. Я буду чекати тебе біля твого будинку, маленька." 

Взяв найтонший зошит, який був і вклав туди маленький конвертик. Та з цією запискою у мене з'явилась ще одна ідея. Цей конвертик я вручу їй сам, а от інші...

Я нарізав маленькі папірці і став писати записки роблячи їй лабіринт. 

Перше місце було звісно біля школи, де відбулася наша перша зустріч. І цей конвертик думаю, дасть їй Матео.