Розділ 30

Ніколь 

Його очі детально вивчали моє обличчя, і всі його емоції. 

-Ти просто диво, і інколи я не розумію, як так вийшло, що ти зустрілася мені. А якби тоді не та машина? Якби я тоді тебе не побачив? Цього не сталося, але сама  можливість цього, робить мені боляче. 

Він знову ніжно погладив мою скроню, притуливши лоб до лоба. 

-Скажи щось, ти вже стільки мовчиш, що з'являється думка, що ти розівчилась говорити. 

-Надто багато гарних слів, для декількох хвилин, від тебе. - це все що змогла вимовити. 

Його промова,ніби ввела мене в транс, і тільки його доторки вивели звідти. На столі все ще стояв торт,діло до якого так і не дійшло. 

-Взагалі то,- сказала я, виплутуючись з його обіймів,- твій святковий міні торт, все ще чекає на тебе, тому зараз ти будеш загадувати бажання. 

Я відійшла від нього, і взяла до рук запальничку, думаючи, що Ніл буде чекати на тому ж самому місці, де й стояв, але як я помилялась. Міцні руки опинились на талії, як тільки я захотіла запалити свічки у вигляді цифр- а саме 18. Гарячий подих лоскотав моє вухо, де через мить Ніл залишив вологий поцілунок, і моє тіло вмить затремтіло. 

-Так не можна, мені потрібно гарно привітати тебе,- ледь змогла промовити, від його близькості.

-Це так важливо? Мені здається, що тобі й так зараз добре, і без торта.

Звісно, це так. Та це його повноліття, і торт входить в це святкування, майже на перше місце. 

-Ти маєш задути свічки, і ще неодмінно скуштувати торт. Я ж сама його готувала! - обурено кажу, він обов'язково його з'їсть, а якщо ні....Еммм.. то я сама згодую той торт йому!!!! 

Цього разу, він не заважав мені запалювати свічки, а гарно чекав. Вогонь запалився, і з свічок лунало гарне потріскування вогнику, ніби з каміну. Взявши тарілку до рук, я обернулась в його руках, обличчям до обличчя, і побачила щасливі очі, які старанно ловлять всі моменти.

-Ну що ж, з днем народження!!! Ти маєш закрити очі, і загадати бажання, а тоді щосили дуй свічки. - кажу ніби інструктор. 

-Це все, міс Вайнет? Чи маєте ще якісь вказівки? 

Я легенько штовхнула його ногою, примушуючи до дій.

Він нахилився до цифр, і вже маючи їх гасити..

-Стій!-спиняю швидко.

-Що? 

-Заплющ очі, і загадай свою мрію! 

Дивлячись прямо у мої очі,  бачачи мене повністю і  всередині, не слухаючи, забув свічки. 

-І що ти зробив? - питаю, і стаю злою. 

-Навіщо мені закривати очі, і загадувати мрію, якщо ця мрія стоїть переді мною, і так гарно дивиться на мене? 

Ой.... У мене просто немає слів. Я навіть не усвідомила, що волога скупчилась на моїх очах, поки сльозинка не збігла щокою. 

-Ну ні, не треба плакати, -каже, при цьому легенько стирає краплі вологи,- І чому ти так розчулилась?- ніжно питає. 

-Не з-знаю.. Це від щастя,- кажу із схлипом. 

-Дякую, -шепоче, швидко цілуючи в губи. 

Він відібрав тарілку, яку я мало не вронила, коли він поцілував мене, і поставив її на стіл позаду, беручи до рук ніж, який я заздалегідь приготувала. Вже за мить торт був порізаний на маленькі порційні шматочки, і один із них, на виделці Ніл простягав мені 

-О це то ні, спочатку, ти. 

-Дивно, чому я перший? Ти підлила отруту? - вигинає брову, ніби підозрюючи мене, от нахаба. 

-Ну звісно, милий. Як без неї? -солодко питаю. -Спочатку ти, імениннику, тоді я.

Не відводячи від мене погляду, він взяв шматочок до рота і так апетитно їв його, що я не чекаючи наступний мені, потягнула його за шию, і припала своїми губами до його. Поєднання Ніла з десертом, вийшло справді неймовірним, утворюючи до біса смачний поцілунок.

-Якщо й отруюватись, то тільки разом,- кажу посміхаючись. 

-Ах ти хитрюга, але я на 100% згоден,- киває, і знову цілує мене своїми м'якими устами, так ніжно і водночас гаряче. Думками я вже знімала з його одяг, і кисню з кожною секундою ставало менше, і тільки тоді, коли вже справді в легенях було нуль відсотків повітря, ми могли відірвалися один від одного. 

Ми сиділи на ліжку, насолоджуючись обіймами, поцілунками, розмовами, приголомшливою картинкою з прожектора, і тоді впевнилась, що не помилилась в організації цього вечора. 

-Ніл,-прошепотіла тихенько, аби не порушувати нашу неймовірну ауру. 

-Ммм.

-Там стоїть ще платівка...-кажу натякаючи на танець, мені так сподобалося з ним тоді танцювати, той вечір який він мені влаштував, був найкращим. 

-Серйозно?-вдавано питає,ніби не розуміє, що я хочу. 

-Так..,- продовжую підігрувати йому. 

-І що з нею потрібно робити? 

-Для початку ввімкнути,- кажу крізь стиснуті зуби, бо терпець вже уривається. 

-Мг.. навіщо? Хочеш послухати музику? 

-Перестань вдавати дурня. - мені це вже не подобається, адже нав'язуватись я не хочу. Він на це тільки хихотнув, повертаючи моє обличчя на рівні його очей, та з неймовірною посмішкою із клятими ямочками нарешті питає: 

-Невже моя маленька, хоче танцювати? 

Не відповідаю. Я не вмію танцювати, але ж вміє він. І я б дуже хотіла аби він навчив мене. 

-Хочу. - кажу присоромлено,- мені тоді дуже сподобалося танцювати. 

-Дуже? 

-Дуже,- шепочу і коротко цілую, спригуючи з ліжка і йду налаштовувати музику. 

Він поволі підіймається, ніби насолоджується тим, що я попросила. І підходить в притул. 

-Мені подобається, коли ти просиш про щось. А ще більше подобається, це виконувати. 

-Хмм, то мені потрібно частіше тебе щось просити. 

-Можливо,- дарує лукаву посмішку, а тоді смикає на себе, і я опиняюся біля мужніх грудей коханого, який одразу бере одну мою руку в свою, а іншу власницькі кладе мені на талію, викликаючи в мене табун мурашок. 

-Ви готові до навчання, міс Вайнет? - хихоче, от чортяка! 

-Ти будеш довго знущатися? 

-Ні, тільки трішки,- підморгує. 

З ним так легко вести танок, навіть якщо зовсім не вмієш танцювати. Його легкі, вмілі рухи впевнено ведуть мене у цей приємний вир танцю, що у голові залишається тільки він і я.