Розділ 29

Ніколь 

По столі розсипані какао, та трішки кави. Шматочки печива навколо тарілки ніби прикрашають її, а не створюють безлад. Мої пальчики повністю покриті смачнючим, густим, білим кремом. Попри це все, через годинку часу, на тарілочці красується тірамісу округлої форми, нагадуючи повненький місяць, який красується на нічному небі. 

Так, як я не знала, який десерт зробити. Пролиставши стрічку Інтернету, я так і не знайшла який би торт приготувати Нілу. Так, як ні на що, я не натрапила, то повернулася до традиційного тірамісу, і сподіваюсь, що не розчарую його, адже крем мені сподобався дуже. І я мала надію, що моєму коханому, він теж буде до вподоби. 

Ммм... як гарно називати його коханим, або милим, або своїм хлопцем. Торкатися його, обіймати, цілувати. Це так прекрасно. За ці дні, ми мало бачились, і це стає дуже відчутно, адже смуток за ним оселяється в грудях все сильніше і сильніше. Та в передчутті вечора, мій сум відходив на друге місце, бо знала, що він прийде. Точно прийде. Не зможе стримати себе, аби показати характер. Тим паче, він завжди ловить і малесеньку можливість, аби побачити мене. 

Поприбиравши своє робоче місце, починала думати, що робити далі. Якось у розмові, він казав, що дуже любить нічне, зоряне небо. Тому не довго думаючи, я пішла до найближчого Епіцентру, гадаю там точно є те, що мені потрібно. 

Заставлені полиці з прожекторами неба, змушували мої очі розбігатися в різних напрямках. Маленькі, великі, круглі, довгі, квадратні, чорні, білі.  Вибрати було нереально, адже тут стояло їх десятки. 

-Вітаю, можливо вам потрібно трішки допомогти?- голос приємної дівчини, змусив мене посміхнутись. Напевно вона помітила, що я вже стою тут немало часу. 

-Так, мені б не завадила ваша допомога,- стримано кажу, а сама мало не кидаюсь їй в обійми від того, що мені буде легше вибрати прилад. 

-Скажіть розміри, та яку саме проекцію хочете, адже в нас є різні оформлення, наприклад: тільки зоряне небо, або самі планети, є дуже гарні комбінації.-  каже професійним тоном.

-Розмір невеликий. А щодо проекції.. чи є комбінація зірок з кометами? - питаю з надією, адже думаю це поєднання буде неперевершеним,і навіть правдивим,бо планети ми не можемо побачити неозброєним оком. 

-Хвилинку,- дівчина відійшла до стелажів, і стала перетворюватись прилади, поки не зупинилась на маленькій , блакитній кульці. 

-Дивіться, цей варіант, ідеально вам підійде. Тут буде поєднання великої кількості зірочок і три комети які будуть пролітати через деякий час. Можу показати, як працює. 

-Так, будь ласка.

-Ходіть за мною.

Дівчина попрямувала вбік, і завела в відділ з диванами. Поставила на стіл прилад, включивши його. Вже за мить було видно тисячі зірочок і час від часу пролітали комети... Це було так гарно!  

-Вам подобається? - м'яко питає. 

-Так, дуже. 

-Тоді, ходімо на касу?

Кивнувши головою, пішла оплачувати покупку. На щастя, грошей мені вистачило. І я задоволена побігла додому, відразу попрямувавши до себе в кімнату, шукати свічечки. 

На щастя, в домі Кріса було все так, як я залишила. Поклавши на стіл все, що мені потрібно, я стала думати як гарно мені оформити кімнату...

За годину, все було готово. Тортик ще прикрасила маленькими восковими цифрами, так як це особлива дата, і поставила його на круглий столик в куточку. Свічки красувалися хаотично по кімнаті, а прожектор я розташувала на комоді, звідти була приголомшлива картинка. Також поставила стару, бабусину грамофонну платівку, і сподівалася, що Ніл подарує мені танець. Зараз, не готова була тільки я. Тому залишивши це все, я швиденько побігла додому, приводити себе в порядок. 

Якось Вілей, перед тим як піти, завела в свою кімнату, відкривши двері шафи, ніжно провела рукою по своєму гардеробу, а тоді глянувши на мене, прошепотіла: це все твоє, бери, що хочеш. Я тоді дуже здивувалась, адже вона обожнювала весь свій одяг, і не дуже любила ділитися ним,та водночас я була нереально рада, бо дуже любила носити її речі. Після тої розмови вона почала віддалятися від мене.. Смуток знову прийшов, витіснивши всю радість, а в'ялі руки стали передивлятись платтячка сестри. Вдягаючи хоч щось, я ніби відчувала біля себе її присутність, легка, чорна тканина лягала на плечі, а я уявляла, що це тендітні руки сестри. 

З усього, я обрала чорне, коротеньке плаття, з четвертним рукавом, яке ідеально підкреслювало мою фігуру там, де потрібно і забирало надмірну худорлявість. Зробивши високий хвіст, і підкрутивши його в локоли, моя зачіска була готова. Обличчя я вирішила сьогодні не мучити, і залишила все  максимально природньо, легенько підвела блиском губи, та світлими тінями провела повіки. Забігла до бабусі з братиком, повідомити, що йду вітати Ніла, і вихором побігла до сусіднього будинку. 

Кріса чути не було, як він і обіцяв, тому я відразу пішла до кімнати коханого. На диво, я ще й швиденько знайшла запальничку. 

Пальці сильно стискали ручку вікна, об яке я сперлась, зустрічаючи Ніла. Прохолода на вулиці, хмурне небо, відгукнулось по тілі сиротами, та тільки очі побачили знайомий силует, я зрозуміла, що це зовсім не від погоди, хвилювання дає про себе знати, трепетом по всьому тілі. Серце відбиває шалені ритми, і я вже млію, від страху аби Нілу все сподобалось. 

На хвилину він зупинився, діставши телефон, щось там глянув, і рушив швидко у будинок. Вимкнувши світло, налаштувавши прожектор і швиденько запаливши свічки, я стала біля тарілочки з тортиком і чекала на нього. Кроки ніби спеціально тягнулись надто довго, а очікування коханого було нестерпним. Дверна ручка тихенько рухнула до низу, відкриваючи помало двері, після чого з'явився силует, а потім вже й сам, здивований Ніл. Зайшовши в кімнату, він так і застиг на місці. Його емоції на обличчі було неможливо прочитати. Я не могла сказати, чи це він від задоволення чи навпаки, від розчарування. Нестерпна тиша вже почала колоти вуха, тому я наваживсь перша порушити її, тихеньким: