Розділ 28

Ніколь 

Прийшовши додому, взялася шукати зошит. Довго не думаючи, всунула туди квиток, почала думати, яку ж записку йому написати. Слова вилетіли з голови і я просто не знала, що йому сказати. Вставши зі столу, я почала ходити колами по кімнаті, мені це завжди допомагало зосередитися. Згадуючи наше знайомство, проведений разом час, розмови, сміх груди наповнились теплом, я вже хотіла до нього, але куди ж я розмріялась, у мене на вечір, ще зовсім нічого не готово... Сівши знову за стіл, почала викладати думки на папір.

"Привіт. 

Бачу ти сьогодні зовсім не в настрої, але я точно знаю як тобі його підняти. Подивись на квиток. Після проведеного заходу, чекаю тебе в твоєму домі. 

Р.S. якщо ти думав приховати своє день народження,і реально думав, що тобі це вдалося, то ти, дорогенький погано мене знаєш.. " 

Згорнувши лист, акуратно запакувала в конверт. І тоді, дещо придумала. Взяла свою бордову помаду, нанесла щільним шаром на свої губки, після чого притулила їх до конверта, залишаючи на ньому гарний слід від свого поцілунку. Потім взяла ручку, і зробила напис ще й на конверті.

"Якщо будеш слухняним хлопчиком, то наступний буде в губи" 

Задоволена собою, сховала конверт в зошит і пішла на пошуки Ніла. 

Купа інструментів і ганчірка повністю забруднена в мастило лежала біля мотоцикла над яким був зігнутий Ніл. Сьогодні було доволі прохолодно, але це не завадило йому одягнути футболку, яка так гарно сіла на нього і з-під якої виднілися всі його досконалі м'язи. Ніл був так поглиблений своєю справою,що не почув мого приходу. Ремонтуючи щось всередині мотоцикла, він мугикав собі під ніс якусь музику і раз по раз лаявся коли щось не виходило, наприклад так, як зараз. Викрутка впала з рук а за нею вистрелила якась маленька шайбочка. 

-Чорт!! До біса, вже все!- в черговий раз пролунало. 

Нагнувшись, я підняла викрутку разом з шайбою, і підійшла до нього аби подати, поклавши долоньку йому на плече.  

-Тримай,- кажу з простягнутою рукою.

-Дякую,- буркнув,- чому ти тут?  

-Можливо я скучила? Чи такого не може бути? 

-У тебе не було коли цим займатися, Матео тебе веселив. - все ще сердито каже. 

-Знаєш, ти коли злий, то стаєш повним придурком! - вже повишую голос, бо емоції беруть вгору. Він навіть не знаю, чому я була з Матео,а злиться ніби маленька дитина. Бісить.

-Добре, що в тебе є кращі варіанти! -покинувши мотоцикл, встав напроти мене. 

-Звісно, це прекрасно! - говорю, вкладаючи в його руки підняті інструменти, а потім згадую чому я сюди прийшла, і що моя головна мене не сваритися, а віддати йому зошит. Дістаю із сумочки зошит, і вкладаю в вільну руку.

-Що це-питає, нічого не розуміючи.

-Записи про твої кредити, в які ти вліз, за цей будинок,- відповідаю показуючи на будинок Кріса.- Плюс якісь там попередження про виплати в найближчий термін, бо буде непереливки. 

Його вирячені очі, і враз бліде обличчя, говорять про те, що здивувати мені його, все-таки вдалося. Роблю співчутливе лице і відступаю від нього. 

-Залишу тебе самого, з роздумами. Адже такі новини не кожен день приходять. 

-Що за хрінь..-ошелешено питає. Напевно й справді подумав, що Кріс його підставив.

Я не відповідаю на це, а просто біжу додому поки він не відкрив зошит. Заходжу на кухню, і через вікно спостерігаю за ним, а він про це мабуть і не здогадується.. Мій любий швидко відклав зошит, обережно, напевно щоб не забруднити руками, зібрав мотоцикл, і пішов в дім. Зошит залишив на вулиці... 

Минуло хвилин 5 поки він вийшов, я думала втрачу свідомість за цей час. Повитиравши руки в боки він підійшов до зошита та з серйозним обличчям впевнено став розгортати його. Напевно я і справді добре його налякала. Та тільки він розгорнув зошит, його голова піднялась і по його погляду я зрозуміла, що він шукає мене, вже ступив пару кроків в напрямку мого будинку, коли зупинився і взяв до рук мій конвертик. Напевно дійшло, що спочатку потрібно принаймні прочитати, а тоді вже йти на розбиратися. 

Ніл відкинув зошит вбік, коли побачив, що він пустий, а тоді взяв конверт. Дістав телефон і через хвилину я почула, що на телефон прийшло смс.

Нахаба: Ой не знаю чи в мене вийде бути "хорошим хлопчиком", звик бути поганим. І якщо я не дочекаюсь свого поцілунку, то відберу його САМ. Я вже уявляю ці червоні губи на своїх. 

Від такого повідомлення, я б напевно мала б бути злою? Невдоволеною? Не знаю..але замість цього, в моєму животику приємно запурхали метелики. 

Ніколь: Уявляй, уявляй.

Відповіді не було адже Ніл відкрив конверт і розгорнувши почав читати. Дочитавши його рука взлетіла, і вдарив себе по лобі, а потім присів закривши обличчя руками. Йому погано? Чи це він сміється? Що з ним, чорт забирай? 

Його руки знову знайшли телефон.

Нахаба: Тебе неможливо передбачити... Як ти дізналась, як все влаштувала???

Ніколь: На це у тебе немає часу, ти бачив скільки годин? Тому не відволікаю, до вечора. Коха..

Стоп!! Що я роблю? Я мало не написала коханий! Я його ще так не називала. Ну тобто не зверталась до нього так, але в думках він в мене тільки так і крутиться. Стерши останнє слово, я відправила смс і вийшла з мережі. 

Ніл теж заховав в кишеню телефон і згорнув конверт назад, з посмішкою на всі 32. Я тільки розпочала, а ти вже такий радий, милий.. За пару хвилин він звик в будинку. 

Через вікно я знову бачила коханого, який йшов уже напевно на зустріч. В той час коли в мене в голові вже розроблявся геніальний план. 

*** 

На підлозі светр Кріса, на столі чашка Кріса, миска Кріса, виделка Кріса, на ліжку безлад від КРІСА!!! 

-Кріс!!!!- кричу до нього, бо музика грає нестерпно голосно, а сам він знову малює. 

-Так, мила!- кричить у відповідь,відкладаючи у бік свої аркуші з малюнками, вимкнувши музику. 

-Ти чому кричиш, коли вже тиша?