Розділ 26

Ніколь 

Цілу ніч, я майже не зімкнула очей. Як тільки повіки закривались, знову з'являвся той сон в ду-у-уже яскравих сценаріях. Тому аби думки не лізли в непотрібне русло,я думала про подарунок,та чогось особливого так і не змогла придумати. 

Ранок зустрів мене звичайною рутиною. Ніл так і не сказав, що в нього сьогодні день народження, а я в свою чергу, вдала що нічого не знаю,аби дати собі ще трішки часу на вигадування привітання. По дорозі розповів, що завтра в нього чергове змагання і від цього у середині мені неприємно защипало, бо я так і не розповіла йому про погрози з сторони його батька. 

В школі його знову забрав Матео, з яким ми швидко привітались і вони пішли обговорювати завтрашні дії на полі. І тоді дорогою до класу, я побачила вивіску, та ще й яку!! 

Взавтра до містечка приїжджає Фабіо Донаті! Вауу..

Це ж зірка з волейболу, нашої країни.. Ніл буде в захваті дізнавшись про це. Прочитавши оголошення, я вже знала, що маю якось дістати квиток коханому, не важливо скільки він коштує, якщо буде потрібно, дістану ті гроші, які відкладаю, як бабуся каже"на чорний день". В оголошенні було щось про інтерв'ю від Фабіо, також будуть проводитись невеличкі ігри, з його участю.Круто..

Але ж в нього завтра змагання.. От чорт. Потрібно його якось відмінити, тільки от як ? 

Поглинута думками я пішла в клас, наткнувшись по дорозі на веселого Матео. 

-Ти чому така задумала? Сталось що?- стурбовано запитав, і це приємно вразило мене. 

Глянувши на нього в голову майнула одна думка, яка навіть дуже сподобалась мені. 

-Матео? 

-Слухаю.

-В мене є до тебе одна справа. - кажу я тихенько, адже Ніл теж може бути десь тут.

-Початок вже цікавий, і  яка ж це справа, міс Вайнет? 

-Перестань. Я хочу аби ти якось скасував завтрашні змагання. -впевнено промовляю, аби він побачив, шо я налаштована серйозно.

Його брови вмить зігнулись в запитанні, коли очі скептично дивились на мене, і я вже знала яка буде його відповідь. 

-Чи ти здуріла? - вражено каже. 

-Ніби, поки ні.- розважливо кажу, аби якось пом'якшити його. 

-Напевно все-таки так. Як на твою думку, я маю це зробити? В мене не має сили слова, щоб я сказав і все так і сталося. Ти розумієш, що це сплановані тренерами, нашими батьками, в тому числі, ігри? Це не просто шкільні змагання, хочеш з'явився хочеш ні, хочеш скасував, хочеш відновив. Ми змагаємося за довбані нагороди, за звання кращих, за лідерів, на яких будуть всі рівнятися. А це, що ти кажеш це, бляха, просто якась хрінь. Це так не працює, розумієш? - його голос звучав напружено, і його категоричність мені не подобалася,адже чорт, мені потрібен Ніл на завтра! 

-Я розумію, що ти хвилюєшся, але це не просто так, у мене є поважні причини..- промовляючи, дивлюсь на нього, щенячими оченятками. 

-Яка ж це така причина, що тобі в голову влізла ідея зруйнувати вже сплановані до чортових деталей, змагання? - питає здивовано.- І не дивись на мене так,- тицяє мені пальцем на мої очі, кружляючи ним по колу,- а то я вже починаю роздумувати, як все прокрутити,-закривши долонею очі,розчаровано хитає головою.

-Тільки через те, щоб ти допоміг, я розповім. -я зтишила голос до шепотяння, аби нас точно ніхто не почув,- у Ніла сьогодні день народження.

-От гімнюк, і навіть не натякнув! -обурено промовив.

-Але ти маєш вдати, що нічого не знаєш! - сказала панікуючи, щоб часом Ніла не було поруч.

-Ти бачив, що взавтра приїжджає Фабіо Донаті? 

-Так, але я розумів,що не попаду туди бо мали бути змагання. 

-Ось бачиш, ти теж хочеш піти. Виріши це якось, я уявлення не мала, що йому подарувати, а коли побачила оголошення, то в секунді знала, що він має піти. 

-Ти ненормальна...- приречено каже.

-То ти вже щось вигадав? 

-За це, що я планую зробити, мені світить пряма дорого до пекла...

-Мені вже цікаво, але я не буду тебе затримувати. Я надіюсь, що все вийде. Тож, ще побачимось. 

-За що мені це...- наостанок почула від нього, заходячи в клас, і зустрічаючись з невдоволеним поглядом Ніла. 

-Де ти була? - з докором питає. 

-На коридорі. - спокійно кажу. 

-З Матео.- буркає у відповідь,це відразу смішить мене, і посмішка починає позтягувати мої уста. - Тобі смішно? Знаєш, мені не дуже. - відверто злиться, відвертаючись від мене, і йде до парти. 

-Нілл..- спеціально тягну його ім'я, ніби дражнячи. 

-Відстань.- відрізає. Отже моя розмова з Матео справді його розізлила. Підійшовши до нього, я нахилилася спираючись до столу.

-Ти ревнуєш? - прошепотіла на вухо, від чого його тіло здригнулось. 

-Тобі подобається, доводити мене до ревнощів, правда?- він смикнув мене за руку, і не витримавши рівноваги я гепнулась йому на коліна. - Подобається, бачити як мені зриває дах, коли ти приділяєш зайвий час комусь, коли можеш дати його мені? Подобається, коли я хочу придушити будь кого, хто не так гляне на тебе, навіть якщо це мій друг, Матео?-  одна його рука трималась за стільчик, а інша з кожним словом все сильніше стискала мою талію, його губи були так близенько, що подих танцював на моїх губах, змушуючи їх ставати сухими все більше з кожним моментом. - Скажи мені, про що ти з ним говорила?

-Навіщо тобі це? - я починала переживати, адже уявлення не мала, як йому збрехати. Інколи здається, що він бачить мене просто наскрізь, і це іноді відверто бісить. - Ми просто... Просто говорили про сьогоднішній день, і він розповідав.. що переймаються перед наступною грою.- Говорила на ходу, придумуючи різну нісенітницю. 

-Ти знаєш, що коли брешеш, то заїкаєшся?- каже злісно. 

-Ні, це правда. 

-Ні, ти брешеш, і за це мені хочеться відлупцювати тебе. - я обурилась його словам, і вже хотіла сказати якусь колючку, та зупинилась почувши огидний голос Карли.

-Це вже занадто, залишайте своє особисте життя поза школою. 

-Вибач,- кажу вдавано винним голосом,- тебе забуло запитати, що і де залишати. Заздри мовчки, Карло. - я не могла приховати своєї огиди від неї, і навіть не старалась. Тому аби поставити її на своє місце, я нахилилася до Ніла, і взяла його губи між свої, легенько цілуючи, від чого він знову здригнувся, вже вдруге за сьогодні від моїх дотиків... Я почула як Карла пішла за свою парту, і тільки тоді потягнула його нижню губу, спробувавши подражнити.