Розділ 20

Ніколь

Він знову все, зробив для того, аби ми більше часу провели разом, це заворожує...Тремтячими пальцями, я знову стала розкривати конверт, і діставати звідти записку, беручись до читання. 

"Надіюсь ти вмієш добре триматись на ногах, бо якщо ні, то твоє м'яке місце, после тебе до чорта. 

Сьогодні пів десятої, я заберу тебе, будь готова, не змушуй мене хвилюватися, бо з такими темпами в мене скоро станеться серцевий напад.

P.S Рекомендую одягти брюки.

 P.S.S Я знову буду чекати тебе, моя маленька.." 

Мені дуже цікаво, навіщо брюки? Що ж він знову вигадав там. Та як мені зараз подобається, коли він називає мене маленькою... Раніше мене це відверто дратувало, та зараз це якось так особливо, що всередині все приємно щемить і..

-Агов!- почувся злий голос Ізі, це явище буває рідко, вона завжди весела і добра. -Ти довго мене ігнорувати будеш? 

-Вибач, не чула. 

-Звісно, не чула, ти як зачарована стоїш. І що це в біса було? Він тебе цілує так, наче це звичайна річ!!! Я багато чого не знаю і це, бляха, конкретно мене дратує!!! 

Я обернулась, і глянула на розлючене, червоне від гніву лице Ізі, і стримано посміхнулась. Вона така смішна в цьому вигляді. Та побачивши мене щасливою, її лице вмить змінилось на зацікавлене. 

-Ти ж знаєш, що я чекаю пояснень? -вже спокійніше спитала. 

-Знаю. 

-Тому перше моє питання, логічне, якого чорта він цілував тебе !?- з цікавістю вже трохи спокійніше спитала, хоча тон не стишила. 

-Ми...,-я не знаю чому, але мені було ніякого сказати, що ми почали зустрічатися. 

-Вии??

-Ніл.. запропонував мені.. емм.. зустрічатись,- останнє слово, я просто виділила з себе. Очі подруги збільшились вдвічі, і вона відверто була в шоці. 

-Ти ж терпіти його не могла, пам'ятаєш? А каву, яку робила... На мене накидалась, була роздратована, коли він приїжджав. Що змінилось? 

-Все змінилося. - сказала я, насправді замислившись, що змінилось. Ніл за стільки часу, робить мене щасливою. І якщо в мене є можливість знову хотіти жити, я використаю її на повну. 

Всю зміну людей було дуже мало, тому було повно часу розказати Ізі все, що її цікавило, а цікавило їх багато що. Сонце вже почало ховатись за хмари, коли я побачила силует Ніла. 

-Твій вже на місці, - підколола Ізі,- вже хоч не будеш заперечувати.

 -Не буду,-  з усмішкою сказала, підходячи до подруги. 

-До завтра. 

-Так,- промовила, обіймаючи на прощання. 

-Привіт.- не встигла я вийти, як Ніл вже стояв з простягнутим шолом. 

-Привіт, ти з тими зошитами,  це просто...що ти знову задумав? 

Він грайливо знищив плечима, допомагаючи мені залізти, вдягнув шолом, відкрив прозоре скельце і поцілував мене в кінчик носа.І тихенько пробурмотів:

-Хоч так. 

Ми швидко приїхали додому і я побігла одягатися. Вибравши чорні брюки, я пішла в кімнату сестри, я туди дуже рідко заходжу,бо відразу спливає сильна образа, яка душить з середини. Та сьогодні мені потрібен був її гардероб, знайшовши там ту клітину, яку шукала, я підійшла до дзеркала на якому було наше фото. Як я за нею сумую... Де вона, з ким, що з не, ці питання кожного дня кружляли в голові, і відповіді на них невідомо коли я отримаю. На столику стояла їх темно червона помада, вона дуже любила її, і коли красила мене, то казала, що ми ніби двійнята. Я ніколи більше без неї її не наносила, та сьогодні мені так захотілось, що я взяла помаду до рук і гарно нанесла на свої пухкенькі губки. Волосся зібрала в хвіст, який гарно ліг на плечі, а коротка кофтина Вілей, ідеально підійшла, і справді в такому образі я дуже на неї схожа. Забігши до бабусі все розказала, вона тільки попросила відповідати на дзвінки. 

На вулиці Ніл вже чекав, спертий на мотоцикл. Він був дуже гарний сьогодні, а сьогоднішній образ хулігана, йому дуже личить. Та коли помітив мене, застиг.

-Ваауу.. ти сьогодні.. ну дуже незвична. Я хочу, щоб ти більше так одягалась, ти просто дуже ефектно виглядаєш. 

-Дякую.. ти теж нічого такий.

-Чого, міс Вайнет сказала мені комплімент,- з посмішкою сказав. 

-То їдем, чи як? 

-Так, звичайно. 

Я зручно сіла, і вмить обійняла його. Його пружні м'язи так добре відчувались під моїми руками, що потихеньку, я знову залізла однієї рукою під його светр, і пальчиком почала обводити кожну вигинку його кубиків, він здригнувся кожного разу, коли легенько дряпала нігтем, ніби дражнячи. Не здивуюсь якщо йому зараз трішки зле, бо мені не менше. Дихання стало поверхневим, а груди, як і його під моїми руками, стали підійматись в два рази швидше. Враз мотоцикл різко загальмував, від чого я гепнулась головою в спину Ніла. Я не могла зрозуміти, що це робиться. Він просто таки здер шолом з своєї голови, і взявся за мого, через що мені довелося спуститися з сидіння. 

-Що ти роб..

Він за секунду притис мене до мотоцикла, ставши максимально близько і порушуючи мій простір. 

-Навіщо? Тоді подобається доводити мене до краю, коли я вже не можу тримати контроль? Та ще й губи нафарбувала червоною помадою. 

-А що з нею не так, - ледь змогла вимовити. 

-Ти думаєш вона мене зупинить? -я зовсім не розуміла про що він, Ніл провів пальцем по моїй нижній губі, приємно натискаючи на неї, я ніколи не думала, що це може мені подобатись, але чорт, мені справді сподобалось,- для нас це як червоне світло на світлофорі. 

-Оо, я..

-Мовчи.. бо в мене таке відчуття, що якшо я зараз не тебе не поцілую, то бляха вмру.- прошепотів він мені в губи, і не встигла я навіть обдумати відповідь, коли губи Ніла шалено налетіли на мої. Мені дуже подобалося відчуття його губ на своїх. Він збіса сильно цілував мене, проникаючи своїм язиком ще глибше з кожним разом, і це був просто вибух мозку. Я нестримно відповідала йому, бажаючи ще більшого. Та коли кисню вже забракло нам обом, він відірвав від мене свої розпухші губи, легенько чмокнув ще раз. 

-Твій смак з цією помадою, ще прекрасніший...