Розділ 18

Ніл 

Її присутність, пригорнутої біля мене під, давала відчуття дому і затишку, якого я не мав після смерті мами, і через це, зовсім не хотілося її відпускати. 

Я так боявся за сьогоднішній вечір.. мої думки розділіталися в різні сторони за 1 секунду, і їх неможливо було зліпити до кучі. Я з нетерпінням вже чекав на неї, приготувавши все, навіть тон блакитно- синій для всього підібрав, все як вона обожнює. Та коли вона не приходила, і хвилина за хвилиною минали, а її силует так і не з'являвся в мене починалася паніка. В думках я вже силою ніс її на руках з дому, сюди до мене. Я стояв на одному місці, і вже картав себе, чому прямо не сказав місце, куди їй буде потрібно прийти. Та вже майже зневірившись, очі привернула тінь, і подивившись на неї, моє серце ніби впало в прірву.  Це була вона... Нік прийшла, та ще й комбінезоні, куплений мною, і теж блакитного кольору. А її зачіска, макіяж... Все було, бляха, ідеально. 

Вечір проходив так дивовижно, а її розкутість і нестриманість зі мною, доводила мене до межі. Я думав, коли нагадаю їй про проект, її настрій різко впаде, та я помилявся, навпаки, вона зраділа, що їй доведеться проводити зі мною більше часу, й ще більше дивуючи мене. Та згадавши, яку тему нам дали на проект, я не міг стримати хихотіння, бо Нік і не здогадується, що на неї чекає,через те, що вона вибігла з класу вона не знає нічого про майбутню роботу. 

-Ти чого? - з нерозумінням запитала, штурхаючи мене.

-Ти знаєш яка тема в нас для проекту? -запитав і не зміг приховати нахабної усмішки, яка розтягувала мої губи дуже швидко все більше і більше. 

-По твоєму вигляді думаю мені не сподобається. 

-Ну я не знаю..

-Розповідай, не тягни.- з нетерпінням говорить, а мене це ще більше забавляє. 

-В мене є ідея, давай ти здогадаєшся. Заперечень не приймаю, бо будеш дзвонити до викладача. 

-Гаразд,- Нік здивувала мене тим, що так швидко погодилась. 

-Тоді починай. Я підкажу, з якого предмету в нас проект? 

-Ніл, не будь смішний. Звісно ж біологія. 

-Молодець. А які цікаві теми можуть бути з біології? 

Вона сиділа і справді думала над цим. Я вже не міг дочекатись коли вона зрозуміє. І раптом вона відштовхнувшись від мене, сіла. Її очі були як копійки по 5 гривень. 

-Ну??

-Невже розмноження? -запитав вона схвильовано.

-Ні, не так. Поетапний розвиток ембріонів, статеве життя людини. Ну якщо коротко, нам потрібно гарненько розказати що і як проходить, які органи для цього потрібні, що, як проходить і таке інше..- сказав приспівуючи.

-О ніііі....

Простогнала вона, вкриваючись густим рум'янцем і залізаючи під плед, ховаючись.

-О таак. -сказав я пригортаючи її до себе. 

-Мені буде незручно про це говорити. Мені навіть батьки не встигли розповісти, що таке статевий акт, все розповіли в школі, а тут потрібно ще й мені розповідати. І взагалі хто такі теми придумує? Вони що не знають що куди запихати, і як робити? Їм розказати потрібно? От ненормальні..- вона секунду промовчала, а потім продовжила,- може їм ще показати потрібно буде??  

Сміючись, я поцілував її в шию, він чого вона здригнулась, а потім заговорив тихо на вухо. 

-А ти ще й показати хочеш? Я не проти можем..

-Ніл!!! Замовкни.Мені не дуже смішно.- розлючено сказала. 

-Мені теж ні, - глянув на неї, і через декілька секунд ми голосно розсміялись.

-Не нервуй,- спробував заспокоїти її,- якщо ти так не хочеш говорити, ти можеш розказати про етапи розвитку ембріонів, а решту цікавинок буду розказувати я, звісно якщо ти не передумаєш. 

-Можеш не переживати я точно не передумаю. Тоді це будеш розповідати ти. Ііі.. дякую, я не думала, що ти поступишся мені. Раніше я б подумала, що ти скоріше виставиш  мене на показ і будеш сміятися з іншими. А ти.. ти не такий. Дякую.

-Нема за що дякую, я з радістю зроблю це, до речі в мене нема проблем з аудиторією, тому мені байдуже. До речі.. я дещо знаю, а ти думає, що тобі вдалось бути непомітною. 

-Ти про що? -прикидається,  що нічого не розуміє. 

-Оце не треба тут вдавати, все ти прекрасно розумієш. Ти приходила на гру, я знаю. 

-Я не..

-Нік, я знаю, що ти була. Заперечувати марно. Тож, як тобі гра ? 

-Звідки ти взнав? 

-Отже, все таки була. 

-Була. Я не могла пропустити твоєї першої гри. Хоча визнаю, що планувала не іти, та Ізі сказала, що підмінить мене, сказала що я не маю цього пропустити, ст це я і сама знала. І от так я попала туди. 

-А навіщо ховалася? 

-Я думала, що ти був впевнений, що я прийду, тому не дуже хотіла тобі догоджати,-  усміхнулась. 

-Ти завжди різна і непередбачувана. Я не міг бути впевненим, що ти прийдеш. Та можеш порадіти. Ти змушувала мене хвилюватися, нервуватися, а потім розчаровуватися. 

-Я не хотіла цього, вибач. На той момент, я вважала це правильним.. Як ти мене побачив. 

-Я не бачив. Це все Матео. 

-Так от чому він так дивився на мене. 

-Як? -не хотілося мені лізти до Матео, та хай бляха навіть не дивиться на неї, зараз я хотів заховати її в себе і більше нікому не показувати, хоч зараз я напевно виглядаю, як ненормальний. 

-Якось спостережливо. 

-Він після гри прибіг до мене і сказав, що на гру сьогодні приходила моя Нік. 

-Твоя Нік? Не надто самовпевнено? -спитала весело. 

-Та ні. 

-Он як? Я твоя Нік, але сама я про це ні сном ні духом? Нічого не хоч пояснити?

-Хочу, - сказав я напружено, адже я не знав її реакції, на те, що хотів сказати, і дужее нервував. 

-Ну тоді вперед. 

Я відсунув її від себе, щоб бачити її дивовижні очі, і дивитись в них, коли збирався сказати те, що ще нікому не казав. Серце вилітало з середини, і здавалось що може просто зупинитись від перенавантаження, долоні спітніли, і мені вже фізично ставало зле від хвилювання, та незважаючи на це, я почав видушувати з себе слова.