Розділ 15

Ніколь

 За період нашого знайомства з Нілом, я вже встигла полюбити наші бесіди, прогулянки після уроків додому, словесні перепалки, жарти. Та коли я вже другий день навіть бачити його не хотіла, то зрозуміла, що сильно сумую за нашими нормальними стосунками. 

Сьогодні не зважаючи на те, що досі трохи ображена на нього, я вирішила відпроситися з роботи і піти на гру. Я була дуже вдячна Ізі коли вона настояла на тому, щоб я пішла, і запевнила що ті дві години впорається і сама. І я не на мить не пошкодувала що пішла. Це була збіса крута гра, від якої я не могла відірвати очі. Ну як гра... Очі я не могла відірвати тільки від Ніла, але гра теж була чудова, бо Ніл сам забив аж 3 гола! Я була така вражена, що не хотіла брати до уваги ті уважні погляди, які на мене кидав Матео, коли думав я не бачу, взагалі не знаю як він побачив мене. Не важливо, не хочу про це думати. Хоча з цілого класу тільки Матео я рахую не таким зухвалим, як інші. 

Я знала, як Ніл хотів, аби я прийшла на гру, тому спеціально не показувалась, зайшла майже остання, мовчала, а потім швидко вибігла, просто не хотіла щоб хтось помітив мою присутність. 

Швиденько повернулась на роботу, і відразу пішла переодягатись. 

-Прийшла вже? 

-Так, Ізі прийшла. 

-І як гра? Очі сяють, усмішка від вуха до вуха. 

-Гра була дуже крута, Ніл сам забив аж три гола.. я знала, що він займався цим спортом раніше, але не думала, що він буде грати аж так круто...

-Одним словом, ти закохалася в нього ще більше. 

Вирячивши очі, дивлюсь на подругу з бажання прибити. 

-Що ти таке говориш?Твоя фантазія не має меж, довго думала? 

- Ну довго думати не прийшлось.Ти ходила похмура цілий день ще з учора, майже не говорила і не згадувала про нього. Та зараз, на відміну від вчора, вся аж сяєш, і це Ніл не поряд, я уявляю..

-Не треба нічого уявляти. Я вже готова до робити,ходімо. 

- Зараз твоя черга обслуговувати столики, бо поки тебе не було, я навіть не присіла, тому прошу.- нагнувшись вона показала дорогу до столиків, ніби запрошувала мене на бал. Потім усміхнулась і пішла до крісла, махаючи рукою.

 От же ж хитра! Зміна пройшла доволі швидко, бо я ніяк не могла забути гру. Ще й чайові хтось залишив, не день, а  чудо. 

 -Нік, до закінчення дня вже 10 хвилин залишилось, йди переодягатись, покинь вже ті столики. 

-Я й так вже йшла. 

Повертаючись до Ізі, в вікно бликнули фари, я не відразу зрозуміла, що це. Підійшла ближче, і помітила Ніла, на обличчі вмить з'явилася посмішка, і я незчулася як вже хотіла бігти в його обійми. Та тільки він зняв шолом і помахав рукою, посміхаючись. Чари ніби вмить розвіялись, і я знову стояла чомусь зла на нього. 

-Хтось приїхав забрати твою дупу? -смішкувато спитала Ізі, підходячи до мене і махаючи Нілу.

-Ізі йди вже додому. Ти як тільки його бачиш, то така радісна робишся, можливо познайомишся з ним ближче? - розлючено спитала. 

-Можливо. -я злісно зиркнула на неї.-  А ти дозволиш? 

-Звісно, можеш хоч вже іти! - сказала я, і пішла до дверей. 

Навіть до ручки дверей не встигла торкнутись, коли Ізі налетіла на мене з міцними обіймами. 

-Ти ж знаєш, що я жартую? 

-Знаю, - буркнула. 

-То чому ж зла? 

-Не зла, ходи сюди.- і я притягнула її до себе. Наші міцні обійми вмить мені покращили настрій, що я так і хотіла б стояти біля подруги, знаючи що вона завжди біля мене. 

Через вікно почувся звук сигналу. А Нілу все не терпиться. 

Одягнувшись, я вийшла. І підійшла до нього. 

-Чому приїхав?

-Як чому? Ти не знаєш нащо я сюди приїжджаю? По тебе. 

-Не треба по мене приїжджати, сама можу дійти додому. 

-А мовчки хоч раз можна? Тобі ж краще, ти відпочинеш зайві пів години. 

-Гаразд, чому досі стоїмо? 

-Як завжди. -сказав, допомагаючи залізти і надіти шолом. 

Я нічого не відповіла, а просто вирішила насолодитися поїздкою. Хоча був вечір, на дворі було дуже тепло, вітер легкими хвилями віяв, я б так і їхала ще безліч часу, якби Ніл не зупинився поряд з моїм будинком. 

-Ну ось і все.- це було дивно вимовлено, якось нервово. 

-Так, все. Дякую, що підвіз. Надобраніч. 

-Нік ти забула в мене свій зошит.- я оглянулась і взяла свій зошит з його рук, уявлення не маючи звідки він в нього. 

-Як мій зошит з'явився в тебе? 

-Як нам дали спільний проект, ти вилетіла з класу не глянувши чи все зібрала, от я його й взяв. До речі нам потрібно вже скоро братись за нього. 

-Ага, треба.- сказала я закотивши очі, розвернулась, і попрямувала до будинку. 

Посидівши з бабусею і перекинувшись декількома словами з братом, пішла до себе. Сьогодні був дуже класний але виснажливий день, тому я вже якнайшвидше хотіла в ліжко. Та спершу підійшла до столу, хоча б зібрати сумку на завтра. Під руки попав зошит, який дав Ніл. Дивлячись на нього, я помітила якийсь білий аркуш, що в глядачі з середини. Цікавить взяла вгору, і я почала витягувати. Це виявився якийсь запакований лист. Зверху просто білий і немає адреси, та якщо він в моєму зошиті, отже він призначений мені? Напевно. Швидко розірвала, і дістала аркуш паперу, щоб вже прочитати. 

Сьогодні в 21:00. Втому місці, де зовсім не очікував тебе побачити.В тому місці, де я вперше, справді тебе приревнував. В тому місці, де поряд поряд з тобою, в мені відкрилось друге дихання. В тому місці, де зрозумів, як добре, коли ти є поруч.Там я буду чекати, маленька...

Це що побачення? 

Перечитуючи рядки по декілька раз, на очі навернулись дивні сльози, причину яких я зовсім не розуміла сама. Чому він не дасть мене спокій? Чому і далі змушує відчувати ці занадто сильні почуття до нього...чому? Витерши сльози, знову прочитала. Він хоче, щоб я прийшла. Та нащо? Ну якщо сидіти тут, то не дізнаюсь точно. Перші думки, були не йти, а вдати що не знайшла. Але потім раз за разом бігаючи очима по рядочках думка помінялась. І ось я вже стою біля полички з одягом і уявлення не маю що одягнути. Перебираючи все, до рук потрапив комбінезон, який купив сам Ніл, і від якого мені зносить дах. Тому вибір був очевидний, я взяла його і вмить переодягнулась. Залишилось з волоссям щось зробити. Та спочатку я зробила невеликий макіяж, стрілки і легенько підвела губи улюбленим полуничним блиском, волосся з пучка розпустила і воно гарними хвилями розсипалося по плечах.