Розділ 13

Ніл

Та вона жартує! Спочатку Кріс, мать його, Де Сантіс, перебив нас, коли мені вже майже вдалося взяти її гарненькі губки в полон, а тепер вона стоїть, сором'язливо посміхається, і ніяк не може почати розповідь про її мрію. 

Я майже відразу зрозумів, що її ще ніхто не цілував, з того як вона червоніла, не знала як відповісти, соромилась, з цього я й зробив такий висновок. Я стояв і терпеливо чекав її промови. Та коли вона стала розповідати, я був у шоці. Її мрія, це перший поцілунок під снігом? Мої догадки підтвердились! Її ще справді ніхто не цілував.

 Дослухавши, я так поринув у свої фантазії, де ми з Нік в головних ролях, що не почув, що сказала Нік. З цього вона вирішила, що я її зовсім не слухаю. Та це ж взагалі не так. Якби вона знала, які бажання навіяла мені, то вибігла звідси б, і ніколи більше не приходила сюди. Як мені витримати до зими і не поцілувати! Сьогодні ж тільки осінь... Ще так довго до тієї довбаної зими.. а якщо не буде снігу! Чому вона не захотіла, щоб це сталось осінню? Ну...під дощем, чи як там романтизують дівчата? 

Поглянувши на неї, зрозумів, що щось не так. Вона образившись хотіла знову втекти. Та я зловив за лікоть і повільно обійшов, щоб стати навпроти Нік, через це вона була так близько, що я нагнув трішечки голову, а тоді вона так прекрасно закрила свої повіки, я сприйняв це як її дозвіл, і знову ледь-ледь не поцілувавши її, мені в голові ніби щось сяйнуло, і я швидко відійшов, відвернувшись від неї. У розум прийшла геніальна ідея, і я вже думав, як втілити її в реальність. Вона ж уявляла зовсім не так свій перший поцілунок, і я не мав права зруйнувати це. Коли є можливість зробити його, як вона хоче. А як глянув на Нік, то побачив в неї такий ображений вигляд, що зовсім не зрозумів від чого це. Та ще й не знав, як її відправити додому, бо мені потрібно було вже шукати місце, де можна взяти потрібний мені пристрій. Я думав, що сказав акуратно про бабусю, але з виразу обличчя зрозумів,що напевно вона образилась ще більше.

 Нік швидко вибігла, а я вже картав себе і думав, що повівся, як останній ідіот.

 Пішовши до себе, швидко знайшов телефон і почав шукати де можна знайти генератор снігу. Магазинчик виявився недалеко від будинку, та ще й без проблем дає в оренду. З піднесеним настроєм, я швидко прийняв душ і пішов спати, з думками про наш перший поцілунок.

 Ранок був прекрасний, і я був в гарному настрої. Зібравшись, пішов до Нік, щоб знову забрати її і ми разом поїхали б до школи. Наблизившись до дверей, два рази постукав, ніхто так і не відчинив. Повторив дії рази зо три, і тільки тобі побачив злу бабусю Нік. 

-Чого ти приперся? 

Ого... Як то сказати,настрій у неї не дуже. 

-І вам доброго ранку, міс Окасіо.

 -Не потрібно вдавати мені тут гарненького, вихованого хлопчика, якщо це зовсім не так.

 Та про що вона говорить? Що я їй зробив?

 -Я не розумію про що ви, я завинив перед вами?

 -Я не розумію про що ви,- перекривила вона, і потім тикнула на мене пальцем в груди, - ти зробив боляче Нік, вона прибігла в сльозах вчора, і збрехала, що вдарила ногу.

 -То можливо вона вдарила ногу?

 -Ніл, не нервуй мене. Ніккі ніколи не плакала, навіть коли дуже сильно падала.Коли я про тебе спитала, вона нічого не відповіла, а коли я спитала чи засмучена вона через тебе, вона махнула головою, бо не могла говорити. Тому не наближайся більше до неї! Ти зробив їй боляче, хоча я не знаю як, то може ти мені розкажеш?

 Я зовсім не міг дійти до того, аби зрозуміти як саме я образив її. 

Хіба... От йолоп. Вона образилась, що я так відштовхнув її! А перед тим ще думала, що я не слухаю...

 -Що задумався? Невже зрозумів за чим образив мою дівчинку?

 -Зрозумів... Я.. я ненароком. Я їй в дечому відмовив, або більш краще сказати, не зробив дещо. Та це тільки для того, щоб зробити їй незабутні спогади, про які вона мріє. Я не мав на меті образити, або якось зачепити її почуття. Міс Окасіо, мені дуже подобається ваша онучка, і я зовсім не хотів, її засмутити. Та й сьогодні або завтра я вже планую все гарненько виправити.

 Вона стояла і дивилась на мене, наче борючись само з собою. Подивилась на мене ще кілька хвилин, а тоді похитала головою з усмішкою.

 -Ви такі непередбачувані. Ніл, я вірю тобі. Та це більше не має повторюватись, вона й так забагато пережила на свій вік, не добивай її.

 -Міс Окасіо, я прекрасно розумію про що ви. Вона все розповіла мені.

Вмить, очі бабусі так округлились, я подумав, що вони вилетять з орбіти. Та й зовсім не розумів її здивування.

 -Я щось не те сказав?

 Мить промовчавши, вона почала.

 -Їй..їй дуже важко, Ніл. Вона вкрай рідко згадує про когось з минулого. А тим паче не говорить про них навіть зі мною.Я дуже здивувалася, що за короткий термін вашого знайомства, Ніккі розповіла те, що так сильно ятрить їй серце... - вона таким поглядом глянула на мене, ніби на межі сліз,-Ти.. ти напевно, справді особливий, раз вона розповіла тобі це. Не ображай її, прошу, не заслужила вона на це. 

-Я розумію вас, і дякую за довіру. Аа.. до речі, де Нік? - ми стільки говорили, а вона не вийшла на наші голоса, очевидно, що її немає вдома. 

-Вона сьогодні раніше вийшла, напевно не хотіла з тобою зустрітись. Нік така. Коли ображена, то вона ні бачити, ні чути не хоче того, хто образив. Та не переймайся, якщо ти дійсно не винен, і доведеш це, то вона зрозуміє, ще й вибачення може попросити за непорозуміння. А тепер біжи до школи, ми вже й так багато часу стоїмо, якби не школа, запросила б на чай, а так біжи вже. До зустрічі,Ніле.- вона помахала рукою, і я махнувши головою пішов вирушати до школи. 

По дорозі, я згадував бабусю Нік. Вона така мила. За короткий час, я дуже полюбив її, вона дивовижна і дуже хороша. Іноді я шкодую, що не маю своєї бабусі чи дідуся. Міс Окасіо нагадала, як добре, коли вдома на тебе чекає любляча бабця з розкритими обіймами і люблячою усмішкою. 

Прийшовши в школу, швидко пішов до класу.