Розділ 11

Ніколь 

Коли переживаєш, час іде в десятки разів швидше ніж зазвичай. Так сталось і зараз. Я хотіла вже спершу піти додому, а не до нього. Та він приїхав, зліз і ніжно зняв мій шолом, простягаючи руку: 

-То тобі потрібно показувати де моя спальня? Чи все ж таки ти знаєш, куди мене сунути?

 -О, Ніл.. я це говорила, бо мені набридли безглузді балачки Ізі. 

-Ага, ходімо.

 Він взяв мене за руку і ми разом пішли до будинку. Його кімната знаходилась там, де я і думала. У всьому будинку, це була моя улюблена. Кріс завжди дозволяв мені приходити сюди, коли я хотіла побути сама, або просто посидіти з другом. Тому вже без вказівок Ніла, я впевнено йшла до його кімнати. 

-Я бачу тобі навіть супровід не потрібний, ти знаєш цей будинок, як своїх п'ять пальців.

-Так, це ж будинок Кріса. 

-То ви з ним, як я бачу, дуже близькі, так?

 Його ревнощі, це окремий вид мистецтва. Мені це так подобається, що деколи навмисно хочеться подратувати його.

 -Звісно, ми з Крісом дуже-дуже близькі. Я відчула, що він тихенько підійшов ззаду, і торкнувся мого плеча.

 -Навіщо ти це робиш?- я не могла спинити тремтіння тіла, від його близькості.

 -Що саме? - постаралась сказати рівним тоном.

 -Навіщо зводиш мене з розуму..  

Його зізнання знову ніби вдарили по моїй голові, це такі неймовірні відчуття. Я хотіла відчути його дотики, подих, все що можливо на своєму тілі. Взявши руку з свого плеча, я повільно обернулася до нього. Обличчя було в лічених сантиметрах від мого. Його рука з плеча, перемістилась на мою щоку, де подушечками пальців, він виводив ніжні кола, від яких було важко навіть поворухнути головою. Я вже не хотіла нічого, всюди був лише він. Мої руки автоматично піднялись до його шиї, і великим пальцем, я легенько гладила його. Він тремтів від моїх дотиків, а я хотіла зробити все, аби це не припинялось. Ми стояли мовчки,дивлячись в очі одне одному, декілька секунд, після чого, він став нахилятися до мене. Повіки самі закрились, я не знала чого чекала, але хотіла, щоб це відбулося якомога швидше. Він зупинився,і його важки подихи відчувались аж занадто добре на шкірі. 

-Невже ти даєш дозвіл мені це зробити? - я не знала про що саме він питає,хоча здогадувалася, і хотіла все, що він може мені дати.

 -Так,- прошепотіла. 

-Тоді я збіса радий. Він нахилився ще ближче, і за мить його губи майже торкнулись моїх.

 Коли нас відволік і перервав веселий голосок.

- Це що таке? Аяяй.. І як ви встигли дійти аж до такого? А коли познайомились? Слухайте, навчіть мене з таким темпом шукати собі пару. Нік, я починаю дуже ревнувати, а ти Ніл, зовсім не поганий, раз зміг привернути увагу нашої Нік.- я ніби ошпарена відійшла від Ніла, а він в свою чергу продовжував послаблено стояти, - Та не лякайся ти так, все ж добре. Я все розумію. 

-Кріс це.. це не те, що ти подумав.

 - А ти знаєш, що я подумав? 

- Я прийшла допомогти Нілу. 

-О, і як? Допомогла? 

-Ще ні. 

- Точно, ні,я ж вам завадив. Тоді не буду вас турбувати. Ну все Нік, йди і старанно допомагай Нілу. Тільки цей.. я звісно, з розумінням ставлюся до всього, але старайтесь бути більш менш тихо, бо мені ще виспатись потрібно, завтра дуже важкий день, а зайві кхм.. звуки будуть мені заважати.

-Кріс! - не може він просто мовчки піти, завжди мусить базікати.

 -Що? -невинно покліпав оченятами. 

-На добраніч! 

-І вам, голубята.

 Я була рада, що він не сказавши більше ні слова, пішов до себе. Я взяла Ніла під руку і ми разом пішли до кімнати.

 -Іноді його хочеться прибити. Не може він хоч день бути серйозним.

 -Я можу сказати, що зараз він був, ну дуже серйозний, коли прийшов і завадив нам. 

-Не було чому заважати.

 -Ти зараз несерйозно, правда ж?

 -Ніл, це була хвилинна слабкість. Я не шукаю стосунків. У мене немає часу на них. Зараз вся моя увага має бути на навчанні і на роботі. Мені потрібно забезпечувати родину, а це не так просто і легко, як здається.- ці слова робили мені боляче, але я не могла давати йому надії, які не зможу втілити в реальність.

-Ти була раніше в стосунках? 

Це було так неочікувано. Я думала він стане заперечувати мої слова, переконувати, що буде все навпаки, а тут він ставить мені таке запитання. Мені було незручно обговорювати з ним такі теми, але питання вже було поставлено. І він зацікавлено чекав відповіді.

-Ні, не була.

-То виходить, що в коридорі, був би твій перший поцілунок? І ти дозволила б мені забрати його?

 -Я б не дозволила забрати тобі свій перший поцілунок, я б подарувала його. 

По його вигляду я зрозуміла, що моя відповідь його дуже задовольнила. А я в свою чергу, хотіла побігати додому і більше не бачити цієї усмішки. Я зашарілась і відчувала це всім тілом. Я вже жаліла, що сказала це. Потрібно було б промовчати.

 -То все ж таки, мої здогадки, були правдиві,- сказав він задоволений собою, що все вгадав.

 Я не могла сказати прямо, що дійсно у мене ніколи не було ні першого поцілунку, ні стосунків, ні коханої людини. Та тією реплікою він все зрозумів, що було потрібно. У мене навіть мрій немає, крім одної, яка стала мучити мене з появою Ніла, ця мрія була така, як у кожної дівчини, яка уявляє перший доторк чиїхось губ до своїх. Та не сказати ж так йому!

 -Досить, Д'Амеліо. Показуй де тобі мазати, і чим.

 -Ти завжди стаєш неконтрольована,коли не хочеш відповідати на запитання, або обговорювати якусь конкретну тему?

 Він підійшов до тумбочки і дістав маленьку баночку.

 -Ось це, потрібно наносити на шкіру і втирати. Це займе небагато часу,якого в тебе і так нема, тож не переживай. 

-Добре.- якщо він якось хотів зачепити мене, то в нього не вийшло, бо я реально розуміла, що в мене правда нема часу на відносини. Взявши мазь, почала відкручувати кришечку.

 - Ну? Чого стоїш? Роздягати я маю? 

-Я бачу ти була б і не проти. -знервовано сказав він.