Розділ 10

Ніколь 

Прийшовши в свою кімнату, голова була забита тьмою думок, які крутилась в голові з шаленим ритмом, і від цього здавалось, що весь світ йде обертом.

 Я не могла повірити в те, що Ніл тепер буде жити просто по сусідству. Тепер він вже не тільки сусід по парті, а й по дорозі. Цей шок, ще не минув, коли він розказав про алергію.. Це просто.. як мені йому допомогти, коли мене від одного його погляду трусить і я не можу себе контролювати? А це ж потрібно буде торкатися його тіла! Ну що ж, Нік, молодець. Хотіла побачити його прес? Будь ласка, бажання здійснюються, завтра побачиш. Люди будьте обережні з бажаннями, вони, бляха, іноді аж занадто швидко здійснюються. Чорт його забирай. Я уявлення не маю, як це буду робити. Хоча, десь глибоко всередині, моє маленьке чортеня, було цим таке задоволене..

Та це не всі сьогоднішні новини. Ян взагалі,як тільки побачив, що я приїхала на мотоциклі, то відразу повідомив бабусі, що я приїхала з хлопцем. Коли я це почула, ледь не впала. Пощастило, що сиділа. Бабуся так цьому зраділа, що я просто не могла це заперечити. Тепер виходить, що ми з Нілом пара, проте сам Ніл цього не знає, щось підказує мені, що як дізнається, то в нього буде інфаркт. Я думала, що бабуся порадіє і забуде, але вона сказала, що я неодмінно маю привести Ніла на обід, і познайомити їх. Це, як нічний кошмар. Я уявити не можу, як мені це розповісти для нього.. 

Цілу ніч, я крутилась з боку на бік, не маючи спокою. Я не могла думати ні про що окрім подій, які пов'язані з Нілом. Він ніби виговорив. Я переписала його домашнє, та не можу просто спокійно спати з думками про нього, навпаки повіки від Ніла закритися не можуть, бо відразу спливає його посмішка з клятими ямочками...охх. 

Так я прокрутилася до ранку, зовсім не виспавшись почала підніматись. Вийшовши з ванни почула Яна.

 -Нік,ти встала? 

- Встала, встала. - з самого ранку настрою геть не було. 

 -Хтось знову не в настрої з ранку? -ніжний голос бабусі, наповнив груди радістю. Кожного разу дивлячись в її очі, які наповнені шаленою любов'ю, щось ніби знову надихає мене жити. 

-Та ні все добре, просто дуже погано спала. 

-Ніккі, ти ж не забула про те, що маєш на познайомити нас з братом із своїм красунчиком, який вчора тебе підвіз? 

-Та ти хіба даєш забути про це, міс Окасіо? - бабуся обожнюввла коли її називати офіційно, тому я частенько називала її саме так.

-Ну все, коли на вас чекати? 

-Не знаю. Я ще навіть Нілу нічого не казала. 

-Як ти сказала? Ніл, кажеш ?

 -Ну так..

-Боже як прекрасно. А мелозвучно як...- замріяно продовжувала вона, а я не могла второпати що відбувається. 

-Ти про що?

 -Як про що? Ти не можеш зіставити два імені і почути як гарно вони звучать разом? Нік і Ніл або Ніл та Нік. Байдуже, це всеодно нічого не змінить, не змінить суті.

 І вона туди ж. Вони, що подуріли тут? Звідки це береться? Ну просто імена. А оце як напридумують.

 -Нік, ти ніби кислий лимон з'їла, що не так,дівчинко?

-Та ні, тобі здалося, просто думаю, коли робити вечерю та..

Мене перебив дзвінок у двері.

 -Я відчиню, це напевно мої друзі вже по мене прийшли. - сказав Ян і з усмішкою побіг відчиняти двері. 

Я теж не барилась і пішла вже одягати куртку, щоб не змушувати Ніла чекати, та йому вже напевно і так набридло чекати, адже з дверей не линули дитячі сміхи, а говорив той самий голос,який всю ніч не давав спати.

-Привіт, малий. Не підкажеш де сестра? 

-Хто це там прийшов? - вибігла бабуся.Господи, що робити... Як мені їх представити.

 -Бабусю це ж хлопець Нік!

Я швидко вийшла до них.

 -То ось який на вигляд цей красунчик.

Ніл стояв ніби його вдарили чимось важкеньким по голові. Він ошелешено дивився і мовчав, ніби не міг говорити. В нього був такий приголомшений вигляд, що я ще такого стану його, не бачила.

 -П..привіт, любий.- підходячи до нього я легенько потягнула його до себе, щоб обійняти.

 -Що тут, чорт забирай, відбувається? -я нагнула голову до вуха, і прошепотіла: 

- Підіграй. - він знову здивовано подивився на мене і легенько кивнув, а тоді не відпускаючи мене з своїх обіймів відповів.

 - Ну добре.Мені особливо грати не потрібно, я буду уявляти, що це омріяна реальність. 

Почувши це я так і застигла. Що це могло означати..

-Ну, досить цього. Я вже хочу познайомитись. А ви там душите одне одного в обіймах. - бабуся підійшла до нас і простягнула руку. 

-Міс Емілія Окасіо.- вона сказала це так граційно, ніби представлялась президенту. 

-Ніл Д'Амеліо, міс.

 - Я, Ян. - сказав брат, з якоюсь гордістю.

-Перепрошую, Яян ?

 Від цього брат зайшовся сміхом, адже це не перший раз про це питають. Та щоб просто засміятись,йому багато не потрібно було.

 -Та ні ж, я сказав що Я Ян, просто Ян, зрозуміло? 

-Так, малий, просто Ян, зрозуміло. Та зараз нам потрібно їхати, бо навчання от от почнеться. Ти готова?

 -Так, можемо їхати.

 -До зустрічі,міс Окасіо. - Ніл граційно вклонився і вийшов на вулицю разом з братом.

 -Він прекрасний,-пробурмтіла бабуся.

 -Ну все, досить. Ходи сюди. - обійнявши її я теж вибігла надвір. Де зустріла Ніла, який сперся на мотоцикл, зі складеними руками і незрозумілим виразом обличчя.

 -Ну що ж кохана, поїхали? -о ні, не потрібно цього. -Чи спершу ти розповіси,що відбувається?

-Ми самі, Ніл. Не потрібно мене так називати. А що до того, що відбувається то, це все Ян.

-Що Ян? 

-Він вчора побачив, як ти мене підвозиш, побіг до бабусі і повідомив, що мене додому привіз мій хлопець. Ти б бачив як вона зраділа.. я не могла це заперечити. За багато років вона вперше знову була така рада. Тому я просто погодилася з братом. 

- Ти вкотре здивувала мене, міс Вайнет. Сідай вже, бо точно запізнимось. 

-Ти не сердишся? 

-Чому я маю сердитись? Ти зробила так, щоб не засмутити ту, кого так сильно любиш. Тим паче чому мені бути злим, коли я можу пожити так, як у моїй голові й фантазії? Коли я зможу просто так тебе обійняти зайвий раз,і не шукати виправдань чому і для чого я це зробив. Насправді я маю подякувати тобі.