Розділ 3

Ніколь

-Чому ти знову тут, чорт забирай ? - роздратовано спитала я, не думаючи, які слова вилітають з вуст.

-Ну взагалі, якщо ти тікаєш з цього класу, куди мав іти на уроки я, то може сама здогадаєшся?

Не може бути... То це той про кого Карла говорила.. Точніше не говорила, а марила " Ви бачили новенького? Він такий красивий і гарячий, я неодмінно йому сподобаюсь" Напевно знову хоче засунути когось, до себе в ліжко. Цього разу під руку потрапить Ніл, і від цього в мені, невідомо чому піднімалося роздратування.

- Невже здогадалася? Мені говорили, що однокласники будуть мені раді і привітні, та по твоєму обличчю бачу, що ти мабуть виняток, - хихотнув він, а я ще не могла прийти до тями.

 - То це ти, той новенький про якого говорить вся школа?

- Напевно, надіюсь говорять хороше?

- Ну так, казали що ти до біса гарячий, а ще..

Чорт,я швидко прикрила рот рукою,і по його здивованому обличчі,зрозуміла, що справді сказала в голос те, що зовсім не мала.

-Не думав, що ти вмієш говорити аж такі компліменти..

Щоб перебити звеличення його ега, червона як буряк, я стала пручатись в його обіймах.

- Забери від мене свої лапи!

- Все все, не нервуй, а то ти і так вже вся червоненька, як вишенька стала, невже засоромилась ?

- Помрій! Відійди сказала! - при цьому вдаривши вільною рукою в бік.

- Ай, боляче! Хочеш крім екскурсії класу, ще й показувати де медпункт? Ти взагалі диво, крім язичка, як в змії, ще й б'єшся, як богатир.

Вдавано скривився, забираючи руки, він засміявся хрипким звуком, від якого щось дивне тьохнуло в середині, сів на націпочки і став збирати залишки розбитого скла.

-А ти крім нахабної посмішки, ще й руки простягаєш, як маньяк.

-Тобто тобі подобається моя посмішка, але коли я тобі допоміг, підтримав, щоб ти не гепнулась на підлогу, то ще й маньяком став?

- Ну так, невже не правда? І не говорила я,що мені подобається твоя посмішка! І взагалі, хто казав, що я буду тобі екскурсію проводити? Робити мені нема чого.

- Та якщо соромися казати відверто, що я шалено тобі подобаюсь,можеш змовчати, твої червоні щічки і так все кажуть. А на рахунок екскурсії... Ну ти перша однокласця, з якою мені вдалося познайомитися, тому вибір очевидний, Нік.- сказав він з притиском на моє ім'я. 

- Ніякого очевидного вибору немає Ніл, там сила силенна людей, йди і бери собі кого побажаєш.- перекривила його тон. 

- Навіть ту, яку ти так гарненько взула?- при згадці про Карлу, в мене скривилося обличчя.

- Як ти це почув?

-Так і хочеться за забрати цей кислий вигляд з твого обличчя, тобі це не личить. Значно краще коли ти маєш,веселий для мене, вигляд маленької злючки.

-Тебе забула спитати, який вигляд мені краще, дякую що повідомив, але теми не переводь, як ти почув те, що я говорила.

-Ну ти не говорила, це однозначно не те слово, ти горлала так , що твої крики були чути на пів коридору, тому я так швидко йшов. Хотів на власні очі впевнетись, що це правда ти...

- Чому це так важливо?

- Ем.. - присоромлено усміхнувшись, він змовчав, відвів погляд, опустивши голову до скла і вдав, що ретельно його збирає.

- Що вдалі спроби підколювання закінчились?

- Чому ж майже кожна твоя репліка до мене починається з брутальних або їдких слів, маленька? - не даючи мені знову сказати якусь колючку продовжив. - І взагалі, ти помітила, що кожна наша зустріч починається з того, що я підбираю безлад, який творять твої рученята?- хитро посміхаючись він встав, взявшись за ручку дверей у мене за спиною так, що збоку здастя ніби він мене обіймає, його теплий подих ковзав по щоці, від цього ставало важче дихати, а щоки здається знову покрились зрадницьким румянцем,- За такі мої послуги, ти маєш бути хоча б ввічливою, хіба ні? - він взяв переднє пасмо волосся, яке вислизнуло з пучка, накрутив на палець і легенько заправив за вухо. Залишивши руку на щоці.Вперше за довгий час я подумала про свій бажаний перший поцілунок. Він напевно вже не один раз відчув чиїсь губи на своїх, подумавши про це, укол ревнощів вколов всередині. Невже в думках я справді хотіла, щоб це сталося із Нілом?  Нахилившись ще ближче він ледь доторкнувся своїм чолом до мого і по мені ніби пройшов електричний розряд, а тоді продовжив говорити.- Чи тебе батьки не вчили бути хорошою дівчинкою?

Мене мов облили льодяною водою, в горлі утворився такий гіркий вузол, що не давав нічого сказати. Всі відчуття, потаємні бажання, потяг, який з'явився в його присутності, зник. За мить зникло все, залишаючи лише пекучий біль, що не дає дихати. Відчуваючи, що знову виступають чортові сльози я спробувала вибратись, та він легким доторком взяв за руку.- Гей... я щось не те сказав? Чому вигляд наче ось ось виступить сльозинка? - ці щемкі слова так нагадали маму, що на мить захотіла просто полинути в його обійми. Та краще, зупиню це зараз, перш ніж воно зайде занадто далеко.Зібравшись, зі всієї сили відштовхнула його.

- Не твоє собаче діло. Більше не торкайся мене. Іди і займайся своїми справами. А і ще, попроси хай Карлочка проведе тобі екскурсію, впернена ви дуже швидко знайдете спільну мову!

Сльози котяться по щоках, а я просто біжу геть, щоб хоча б на мить залишитись на самоті. Щоб на мить викинути всі думки, відчуття, які так і душать з середини не даючи можливості зробити навіть один вдих.

Пробігши недалеко від школи, зайшла в парк сівши на лавочку, за якою мене так часто можна знайти, коли все набридає. Тут так гарно, навколо жовто коричневий краєвид, самотні дерева, які так і просять одягнути їх назад у листя.

У голові тисяча думок, які не дають навіть спокійно посидіти, сльози котились, ніби горошини по обличчю, їх не можливо було спинити, та я і не старалась. Тут я сама, можна дати волю почуттям.Ніл зробив так боляче своїми словами, навіть не здогадуючись про це.

Я розумію, що мала пояснити йому ситуацію, а не просто-таки втекти. Та з іншого боку, хто він такий, що я маю йому все пояснювати? Сидячи і згадуючи жахливий ранок, перед очима знов спливли сині очі Ніла. Він мав такий стурбований вигляд, коли помітив, що зі мною щось не те. Я бачила його біль, від усвідомлення того, що його слова якось зачепили мене.