Глава32.Найважливіше «Так»

Минув тиждень.

Цілий тиждень Кеті робила вигляд, що нічого не знає.

А Максим робив вигляд, що нічого не готує.

І виходило це в обох однаково погано.

— Чому ми їдемо за місто? — підозріло запитала Кеті.

Максим міцніше стиснув кермо.

— Просто захотілося.

— У костюмі?

— Люблю гарно вдягатися.

— І з букетом квітів на задньому сидінні?

Він нервово кашлянув.

— Це... для мами.

Кеті засміялася.

— Максиме.

— Що?

— Твоя мама живе в іншому напрямку.

Він мовчки закотив очі.

— Можеш хоч сьогодні не псувати мені легенду?

— Не можу.

— Я так і знав.

За пів години вони приїхали до невеликого озера.

Саме тут вони колись провели свої перші справжні вихідні разом.

Тоді вони посварилися через намет, який Максим уперто намагався скласти за інструкцією.

А Кеті вже давно зробила це без неї.

Вони згадували той день зі сміхом.

— Пам'ятаєш, як ти сказав, що інструкції написані не просто так? — усміхнулася Кеті.

— А ти відповіла, що чоловіки читають інструкції тільки тоді, коли вже все зламали.

— Бо це правда.

— Ображаєш.

— Трохи.

Вони сіли на плед.

Навколо було тихо.

Лише легкий вітер колихав воду.

Максим дивився на Кеті й думав, що вона ще ніколи не була такою красивою.

Без вечірньої сукні.

Без дорогого макіяжу.

Просто його Кеті.

Дівчина, яка перевернула його життя догори дриґом.

— Кеті...

Вона повернулася до нього.

— М?

— Я довго думав, що сказати.

— Це вже страшно.

Він засміявся.

— Не перебивай.

— Добре.

Максим глибоко вдихнув.

— Коли ми познайомилися, я був упевнений, що ти найдивніша людина, яку я коли-небудь зустрічав.

Кеті обурено відкрила рот.

— Дякую!

— Дай договорити.

— Продовжуй.

— Потім я зрозумів, що не минає жодного дня, коли б ти не змусила мене усміхнутися.

Він дістав із кишені маленьку оксамитову коробочку.

У Кеті перехопило подих.

— Ти навчила мене сміятися із себе.

Навчила говорити про свої почуття.

Навчила тому, що любов — це не ідеальність.

Це бажання щодня обирати одну й ту саму людину.

Він повільно опустився на одне коліно.

Кеті прикрила рот долонею.

На очах виступили сльози.

— Катерино...

Він усміхнувся.

— Хоча для мене ти завжди будеш просто Кеті.

Відкрив коробочку.

У ній сяяла витончена каблучка.

— Чи станеш ти моєю дружиною?

На кілька секунд світ ніби завмер.

Кеті дивилася то на Максима, то на каблучку.

А потім тихо засміялася крізь сльози.

— Я чекала цього моменту.

Максим здивовано кліпнув.

— Що?

— Ти думав, я не здогадалася?

— Ти...

— Після того, як ти почав роздивлятися мої пальці й ховати від мене коробочку?

Він засміявся.

— Виходить, сюрприз не вдався.

Кеті похитала головою.

— Помиляєшся.

Вона зробила крок до нього.

— Сюрпризом стало те, що я закохалася в такого впертого чоловіка.

Максим усміхнувся.

— Це означає...

— Так.

Вона простягнула руку.

— Так, Максиме.

Так.

Він тремтячими руками одягнув каблучку на її палець.

Підвівся.

І міцно обійняв її.

— Я люблю тебе.

— І я тебе люблю.

Вони поцілувалися, не помічаючи нічого навколо.

Увечері вони приїхали до друзів.

Щойно Аня побачила каблучку на руці Кеті, голосно скрикнула.

— Я знала!

Вона кинулася обіймати подругу.

Артем поплескав Максима по плечу.

— Ну що, тепер офіційно?

— Так.

— Вітаю, друже.

Аня хитро усміхнулася.

— І коли весілля?

Кеті та Максим переглянулися.

Він усміхнувся.

— Якнайшвидше.

Кеті легенько штовхнула його в плече.

— Спочатку треба все спланувати.

— Добре.

— І не втручатися в вибір сукні.

— Уже боюся.

Усі дружно засміялися.

І ніхто ще не здогадувався, що підготовка до весілля стане для Кеті та Максима не меншою пригодою, ніж усе їхнє знайомство.