Глава31.   Загублена каблучка

Максим прокинувся раніше за Кеті.

Перше, що він зробив, — відкрив шухляду тумбочки.

Порожньо.

Він насупився.

Відкрив ще раз.

Потім другу шухляду.

Потім третю.

— Ні... Ні, ні, ні...

— Максиме... — сонно пробурмотіла Кеті. — Ти квартиру вирішив розібрати о сьомій ранку?

Він різко зачинив шухляду.

— Та ні.

— А чому ти повзаєш біля тумбочки?

— Зарядку роблю.

Кеті сіла на ліжку.

— На колінах?

— Новий вид спорту.

Вона примружилася.

— Ти дивний.

— Дякую.

— Це не був комплімент.

— Я зрозумів.

Щойно Кеті пішла на роботу, Максим перевернув догори дном усю квартиру.

Каблучки ніде не було.

Він навіть зазирнув у холодильник.

— Не питай... — пробурмотів сам до себе. — Я вже ні в чому не впевнений.

Саме в цей момент задзвонив Артем.

— Ну що, герой? Сьогодні освідчення?

— Якщо знайду каблучку.

— У сенсі?

— Я її загубив.

На тому кінці дроту запала тиша.

— Максиме...

— Так?

— Скажи, що це жарт.

— Хотів би.

Через годину Артем уже стояв у квартирі.

— Де ти її бачив востаннє?

— У шухляді.

— А потім?

— Не пам'ятаю.

— Це не відповідь.

— Це паніка.

Вони шукали всюди.

Під диваном.

У шафі.

Навіть у пральній машині.

— Якщо вона знайдеться в пилососі, я більше ніколи не купуватиму дорогих речей, — буркнув Максим.

Увечері Кеті повернулася додому.

І застигла на порозі.

Квартира виглядала так, ніби її пограбували.

— Можна одне питання?

Максим і Артем одночасно обернулися.

— Так.

— Ви шукали скарб?

Артем кашлянув.

— Майже.

— А якщо чесно?

Максим швидко відповів:

— Загубив флешку.

— Через одну флешку ви перевернули всю квартиру?

— Дуже важлива флешка.

Кеті схрестила руки.

— Максиме.

— Що?

— Ти погано брешеш.

Артем тихо прошепотів:

— Я піду...

— Правильне рішення, — усміхнулася Кеті.

Щойно двері зачинилися, вона підійшла до Максима.

— Розповідай.

— Про що?

— Що ти загубив?

Він важко зітхнув.

— Не можу.

— Чому?

— Бо тоді сюрпризу не буде.

Кеті широко усміхнулася.

— Отже, сюрприз усе-таки є.

Максим подумки вдарив себе по лобі.

«Геніально...»

Коли Кеті пішла у ванну, Максим знову почав шукати.

Раптом почувся її сміх.

— Максиме!

— Що сталося?

— Це твоє?

Вона вийшла з ванної, тримаючи маленьку оксамитову коробочку.

Максим застиг.

— Звідки?..

— Випала з кишені твоєї куртки, яку я хотіла повісити в шафу.

Вона здивовано подивилася на коробочку.

— Тут...

Максим блискавично опинився поруч.

— Не відкривай!

Кеті підняла брову.

— Чому?

Він кілька секунд мовчав.

А потім усміхнувся.

— Бо я хочу, щоб ти відкрила її в особливий момент.

Кеті уважно подивилася на нього.

І все зрозуміла.

Але зробила вигляд, що ні.

Вона простягнула йому коробочку.

— Добре.

Максим полегшено видихнув.

— Дякую.

— Але тепер я точно знаю, що ти щось задумав.

Він засміявся.

— І що ти робитимеш?

— Терпляче чекатиму.

Вона поцілувала його в щоку й пішла на кухню.

А Максим залишився стояти посеред кімнати, міцно стискаючи коробочку.

— Ще трохи, — тихо сказав він сам до себе.

— І ти станеш моєю дружиною.

Він не помітив, що Кеті почула ці слова.

Вона усміхнулася, притулившись до стіни.

І тихо прошепотіла:

— Сподіваюся... дуже скоро.