Глава 29.Хибна тривога

 Кеті майже не спала всю ніч.

Вона лежала поруч із Максимом, дивилася в стелю і думала про одне.

«А що, якщо тест помилився?»

Максим теж не спав.

Хоч і робив вигляд, що все добре.

— Ти спиш? — тихо запитала Кеті.

— Ні.

— Я теж.

Він повернувся до неї.

— Ходімо завтра до лікаря.

— Думаєш, треба?

— Я не хочу нічого вгадувати. Хочу знати напевно.

Вона кивнула.

— Добре.

Наступного ранку вони сиділи в коридорі приватної клініки.

Максим нервував більше, ніж Кеті.

Він без кінця стукав пальцями по підлокітнику.

— Максиме.

— Що?

— Ти зараз дірку в кріслі зробиш.

— Не перебільшуй.

— Я не перебільшую.

Він подивився на неї.

— Я хвилююся.

Кеті взяла його за руку.

— Я теж.

Двері кабінету відчинилися.

— Катерина?

— Це ми, — одночасно відповіли вони.

Лікарка усміхнулася.

— Заходьте.

Після огляду та кількох запитань лікарка уважно переглянула результати.

Кеті затамувала подих.

Максим сидів поруч, міцно стискаючи її руку.

— Ну що ж, — усміхнулася лікарка. — Можу вас заспокоїти.

Обоє одночасно подивилися на неї.

— Вагітності немає.

Кеті здивовано кліпнула очима.

— Тобто тест...

— Іноді домашні тести можуть давати хибний результат. До того ж сильний стрес, перевтома чи гормональні зміни можуть викликати симптоми, схожі на ранню вагітність.

Максим глибоко видихнув.

Здавалося, він затримував дихання всі останні хвилини.

— Тобто це...

— Хибна тривога, — усміхнулася лікарка. — Але якщо затримка триватиме або з'являться нові симптоми, приходьте ще раз.

— Дякуємо, — одночасно відповіли вони.

Коли вони вийшли з клініки, кілька хвилин мовчки йшли до машини.

Першою заговорила Кеті.

— Ну...

Максим подивився на неї.

— Ну.

— Я навіть не знаю, що зараз відчуваю.

Він усміхнувся.

— Я теж.

Вона зупинилася.

— Ти засмутився?

Максим чесно відповів не одразу.

— Якщо сказати правду...

Вона чекала.

— Трохи.

Кеті здивовано подивилася на нього.

— Справді?

Він кивнув.

— Учора, коли я подумав, що можу стати татом... мені було страшно.

— А зараз?

— А зараз я зрозумів одну річ.

— Яку?

Максим ніжно взяв її за руку.

— Я хочу, щоб колись у нас була дитина.

Але тоді, коли ми обоє будемо до цього готові.

Спочатку я хочу зробити тебе своєю дружиною.

Кеті завмерла.

— Це зараз була пропозиція?

Максим широко розплющив очі.

— Ні!

Вона засміялася.

— Шкода.

Він театрально закотив очі.

— Ти спеціально мене підловила.

— Звичайно.

— Я ж готувався...

— До чого?

Він миттєво замовк.

Кеті підозріло примружилася.

— Максим...

— Я нічого не казав.

— Ти щось приховуєш.

— Ні.

— Брешеш.

— Можливо...

Вона засміялася й обійняла його.

— Не хвилюйся.

— Через що?

— Я вмію чекати.

Максим усміхнувся.

«Недовго», — подумав він.

Бо вже знав.

Зовсім скоро він стане на одне коліно.

І цього разу це точно не буде хибною тривогою.