Глава 28.Дві смужки

— Максиме, я, здається, захворіла...

Кеті сиділа на краю ліжка, загорнувшись у ковдру, і з сумним виглядом дивилася на чашку чаю.

Максим відклав телефон і одразу сів поруч.

— Що болить?

— Усе.

— Конкретніше?

— Настрій.

Він усміхнувся.

— Це не діагноз.

— Тоді ще мене нудить.

Усмішка зникла з його обличчя.

— Зранку?

— Уже третій день.

Максим насупився.

— Температура?

— Немає.

— Живіт?

— Ніби ні...

Він кілька секунд мовчав.

А потім обережно запитав:

— Кеті...

— Що?

— А... ти не думала, що причина може бути зовсім іншою?

Вона кліпнула очима.

— Якою?

Максим ніяково кашлянув.

— Може...

Пауза.

— Ти вагітна?

Кеті завмерла.

— Та ні...

Вона замовкла.

Її очі повільно округлилися.

— Ой...

Через годину вони вже стояли біля аптеки.

— Я туди не піду, — буркнув Максим.

— Чому?

— Бо мені соромно.

Кеті засміялася.

— Серйозно?

— Там продавчиня дивиться так, ніби знає все моє життя.

— Максиме, тобі тридцять два роки.

— Саме тому.

Вона не стримала сміху.

— Добре. Я сама.

За кілька хвилин Кеті повернулася з маленьким пакетом.

— Купила?

— Так.

— І що тепер?

— А тепер...

Вона нервово усміхнулася.

— Я хвилююся.

Двадцять хвилин чекання здалися вічністю.

Максим ходив кімнатою вперед-назад.

— Не ходи.

— Я не можу сидіти.

— Тоді не тупай.

— Я не тупаю.

— Тупаєш.

Він різко зупинився.

— Ти зараз серйозно сваришся зі мною?

— Якщо чесно, це допомагає мені менше нервувати.

Максим несподівано засміявся.

— Ти неймовірна.

— Я знаю.

— Навіть зараз.

Кеті вийшла з ванної.

У руках вона тримала тест.

І мовчала.

Максим зблід.

— Ну?

Вона подивилася на нього.

— Дві...

Він перестав дихати.

— ...смужки.

Тиша.

Абсолютна.

Максим кілька секунд просто дивився на неї.

Наче мозок відмовився сприймати інформацію.

— Ти...

Він зробив крок.

— Серйозно?

Кеті нервово кивнула.

— Схоже, що так.

Максим раптом голосно видихнув.

Потім засміявся.

Потім знову замовк.

— Я... зараз...

Він провів долонею по обличчю.

— Я не знаю, що сказати.

— Це погано?

Його очі миттєво зустрілися з її.

— Що?

— Ти не радий?

Максим за дві секунди опинився поруч.

— Кеті...

Він обережно взяв її обличчя в долоні.

— Я просто в шоці.

Вона відчула, як на очах з'являються сльози.

— Я теж.

Він усміхнувся.

— Ми будемо батьками?

Кеті тихо засміялася крізь сльози.

— Схоже на те.

Максим раптом міцно обійняв її.

Так міцно, ніби боявся відпустити.

— Дякую...

— За що?

— За вас.

Вона заплющила очі.

І вперше зрозуміла, що це слово тепер означає не тільки її.

Увечері вони сиділи на кухні.

Перед ними лежав той самий тест.

— Це дивно, — сказала Кеті.

— Що саме?

— Ще місяць тому ми сварилися через чашку кави.

Максим усміхнувся.

— А тепер?

Вона поклала його руку собі на живіт.

— А тепер нас буде троє.

Він нічого не сказав.

Лише нахилився і поцілував її в чоло.

— Я зроблю все, щоб ви були щасливі.

Кеті одразу насупилася.

— Тільки без цього.

— Чого?

— Без "я зроблю все".

Він засміявся.

— Добре.

— Просто будь поруч.

Максим ніжно поцілував її.

— Це я можу пообіцяти.

Вони ще не знали, що попереду буде багато хвилювань.

Перший візит до лікаря.

Нові страхи.

Нові радощі.

Але в той вечір вони дозволили собі просто бути щасливими.

Бо іноді життя дарує найкращі сюрпризи саме тоді, коли перестаєш їх чекати.