Розділ 22

У житті буває мало ситуацій, коли потрібно бути досконалим. Тад знав: це одна з них. Холодний піт стікав по шиї, коли він намагався заспокоїти нерви.

Будь-яка помилка буде фатальною, коли лишилося лише сім одиниць здоров'я. Таргани оточили його з усіх боків. У всій печері було лише одне безпечне місце. У череві звіра. Тад розвернувся і рубав тарганів, прокладаючи шлях до королеви. Королева енергійно клацала, мчачись до нього. Менші таргани розчавлювалися під її величезною тілесністю. Лід від заклинання Тада все ще розповзався по її ногах павутиною, сповільнюючи її рухи. Але вона все ще була блискавично швидкою.

Усе зведеться до одного моменту. Життя чи смерть залежатиме від однієї сутички.

Чи зможе Тад ухилитися від її атаки? Перемога чекала попереду. Смерть — у разі провалу.

Вони зіткнулися біля центру величезної печери. Таргани оточили обох, наче шкільна бійка на перерві. Королева-тарган стояла прямо перед Тадом, гігантські жвала були готові до атаки. Її швидкість засліплювала. Порівняно з повільнішими тарганами, він ледве міг утримати її в полі зору. Як таке велике створіння може рухатися так швидко? Впевненість похитнулася. Вона була надто швидкою. Він не зможе ухилитися від її атаки.

Королева кинулася. Його імпульс поніс його прямо в досяжність її щелеп. Було запізно, він не міг змінити курс. Але Тад знав, що не уникнути її укусу — це вірна смерть. Тад повернувся спиною до потужних щелеп королеви. За мить він скинув зброю в Порожнечу й викликав Залишену сокиру Врейтфорда прямо перед собою. Він викликав сокиру догори дригом. Лезо опинилося в його руці, а держак зброї стирчав вертикально вгору. Наступної миті потужні щелепи королеви стиснулися на голівці сокири, але та була ширша за самого Тада. Він побіг по лезу сокири й перекинувся назад, опинившись на вершині голови королеви.

Тад кинувся до оголеного спину королеви. Королева клацнула щелепами вдруге. Удар збив Тада з ніг, але той миттю скочив і помчав по її спині до грудного відділу. Королева розправила крила, а весь ґрунт під Тадом закачався й хитнувся. Його покращена спритність — єдине, що тримало його на ногах. Він помчав до грудного відділу. Часу обмаль: таргани вже лізли по її боках, аби скинути Тада з королеви. Та вони були надто повільні.

Тад зісковзнув на коліна, тримаючи в руці Ікло Рекаста, і всаджував його униз із усієї сили. Шматок хітину розміром зі люк вибухнув від люті удару. Під ним хлюпнули помаранчева кров і тепла біла жижа. Озирнувшись, Тад побачив тарганів позаду. Але ще не близько. Тад глибоко вдихнув і пірнув головою вперед униз. Його руки заметушилися в повторних ударах, кожен з яких руйнував величезні шматки білого жиру за допомогою посиленої сили Ікла Рекаста. Кров заповнила рану, королева забилася в агонії. Та Тад проривався дедалі глибше в імпровізовану порожнину. Він мав бути десь тут.

М’який жовтувато-білий жир тиснув з усіх боків, коли Тад просувався глибше в черево королеви. Тад розтинав його, відштовхуючи вбік, аби прокласти шлях. Він проповзав далі всередину, розтинаючи вниз. Завжди вниз. Він відчував вібрації від вересків болю аж у костях. Все ж Тад просувався глибше в комаху. Десь тут мусять бути органи. Зусилля швидко вичерпало запас кисню, але він зайшов так далеко — мав бути близько. Розтинаючи й проповзаючи крізь жир, використовуючи кожен сантиметр тіла, аби прослизнути крізь м’яку масу.

Почулося гучне стукотіння. Бум, бум, бум! Тад відчув вібрації. Напевно, то серце таргана! Тад рубав кинджалом як міг, хоч той і стискався так близько до тіла, але він прослизав уперед, до джерела вібрацій. Нарешті текстура під кинджалом змінилася. Використовуючи лікоть, щоб відштовхнути жир, Тад звільнив достатньо простору, аби встромити клинок у м’язисту масу внизу. Напевно, тут було достатньо темно, щоб скористатися приховуванням. Чорний туман торкнувся шкіри, коли він активував Приховування. Він усадив три удари миттєво.

*Удар у спину х3.*

Наче лопнула повітряна кулька, хлинула ріка тарганячої крові. Вона залила його, доки сила потоку не стала надто великою, і ріка винесла Тада. Він вистрелив із саморобного люка й полетів на десять футів у повітря. Зі страшним посмикуванням королева завмерла, мертва.

Увесь накопичений досвід накрив одразу.

*Ви підвищили рівень!*

*Ви підвищили рівень!*

*Ви підвищили рівень!*

*Ви підвищили рівень!*

*Ви підвищили рівень!*

*Ви підвищили рівень!*

*Ви підвищили рівень!*

Оживлююча енергія пробігла від голови до п’ят, затягуючи численні рани. Мана заповнилася.

Він зробив це.

Тад стояв на спині королеви, весь змокнутий її злегка помаранчевою тарганячою кров’ю. Жахливе видовище, був упевнений він. Тад обвів поглядом кімнату. Напевно, таргани мали накидатися на нього, розлючені смертю своєї королеви. Натомість зграї тарганів королеви оточили мертвих, аби поїсти. Металотаргани, здавалося, залишилися байдужими до смерті королеви й полювали на приборкану армію королеви. Та обидві сторони, здається, втратили інтерес до Тада. Натомість вони чавкали й хлюпали, об’їдаючи труп королеви. Золота есенція монстрів мерехтіла по всій кімнаті, наче незібраний скарб.

«Характеристики», — сказав Тад. Напруга відступила від нього. Якщо таргани ним не цікавляться, то він міг витратити хвилину на підвищення рівня.

*Тад Гаррінгтон
---
Ранг: Солдат
Рівень: 21
Здоров’я: 110/110
Мана: 42/42
Сила: 10
Спритність: 27
Кон: 11
Магія: 21
Мужність: 5
Харизма: -9
Очки для розподілу: 35*
35 очок. Вау, невже він справді піднявся на сім рівнів? Тад не міг не вражатися, що план спрацював. Єдиною слабкістю королеви були її розміри та відсутність маневреності. Дуель завершилася, щойно Тад опинився на її спині.

Тад обвів поглядом печеру. Крихітні золоті таргани шмигали над трупами. Есенція монстра. Він не міг порахувати всю тарганячу есенцію, що мерехтіла по печері, наче скарб. Ікло Рекаста мало поглинути сто з них. Решту він зловить у ліхтар душ, відібраний у загиблого мага-винищувача. Та все це могло почекати.