Розділ 19

«Магічний Щит!»

Тад пірнув за збільшений сяючий щит Груффа, а спектральні стріли роїлися, мов потік води. Блакитна плівка, що огорнула щит Груффа, розчиняла магічні стріли при контакті, блокуючи спектральні уламки, які розліталися в усі боки.

«Бекка завжди була такою сильною?» — закричав Тад крізь гамір відбитих стріл.

Бунта, опинившись у потоці стріл, ухилявся з неймовірною швидкістю. Стріли здавалися майже струменем рідини, але Бунта якимось чином ухилявся та відбивав їх у самому серці шторму стріл, наближаючись до щита за прикриттям. Рухи цього швидкого, хоч і кремезного, чоловіка були настільки блискавичними, що за ними важко було встигати, але вперше Тад зміг відстежити його рухи. Чоловік був справжнім вихором! Тад не бачив нікого такого швидкого та спритного, граціозного, але оточеного аурою смертоносної швидкості. Він рухався ледь помітно, з мінімальними рухами, ухиляючись від стріли за стрілою. Яким виглядав світ в його очах?

Бунта вирвався зі спектральної атаки й приєднався до інших за безпечним сяючим щитом Груффа. Жодна стріла не дісталася до його шкіряного обладунку. Груфф прочісував поглядом стіни печери за спиною, шукаючи кращого укриття. Стріли Бекки притискали їх до землі.

«Хтось мусить усунути Бекку». Груфф глянув на непритомне тіло Скара, очі сповнені провини. «Вона притискає нас, поки інші наближаються на дистанцію. Якщо вони обійдуть, ми станемо легкою здобиччю!»

Нарешті шквал стріл Бекки припинився. Груфф не зволікав: однією рукою підхопив Скара й кинувся до невеликої ніші, де стіни печери сходилися, утворюючи природний захист з трьох боків. Тад без зусиль встигав за кремезним чоловіком. Погляд через печеру виявив п’ять усміхнених фігур, що кружляли, наче стерв’юники.

«Я сховаюся з Террансом і розширю свій щит, щоб дати йому це». Груфф підняв флакон воскресіння Тада.

Атака Бекки відновилася саме тоді, коли четвірка дісталася ніші. Щит Груффа розширився, утворивши четверту стіну, коли спектральний потік стріл посипався вниз. Чому вона зупинилася? Невже її здатність має період відновлення? Невже не може стріляти безперервно? Груфф обмінявся значущим поглядом з Бунтою. Вони теж цього не пропустили. Тіні й покривала більше не ховали азіата від очей Тада. Бунта дивився на Тада інакше, ніж на Груффа. Цей погляд оцінював Тада. Оцінював його цінність. Зважував його можливості.

«Ти змінився. Тепер ти швидший. І сильніший. Я можу стримати п’ятірку, робив це раніше. Але не можу робити це й водночас уникати Бекку. Ти впораєшся?» Бунта був цілком діловим, його звична нерішучість зникла. «Якщо ти впораєшся з Беккою, ми врятуємо Терранса. Інакше нам потрібна допомога Брандо негайно».

Мислі Тада мчалися. Чи зможе він її подолати? Можливо, якщо наблизиться так, щоб вона не могла використовувати лук… холодний піт стікав по шиї Тада. Невже вони хочуть, щоб він її вбив? Її рухи були різкими. Вони, безумовно, не поступалися здібностям самого Тада. Вона буде складним супротивником для нього, він уже це розумів. Він відчував її силу з іншого кінця печери. Це було новим. Тад уважно розглядав підлогу. Нарешті він набрався сміливості запитати.

«Я маю її вбити?»

Груфф хмикнув, Бунта кивнув. Попри їхні миттєві відповіді, Тад відчув нерішучість. Можливо, вони не були бесчуттєвими каменями. Вони просто… загартовані. Це не вперше вони мусили покинути друга, товариша, щоб вижити. Другий холодок пробіг по спині Тада від цієї думки.

Якщо Скар і раніше не любив Тада, то тільки погіршиться, коли дізнається, що Тад убив Бекку. Ці двоє здавалися друзями. Близькими. Обоє розділили втрату однієї й тієї ж людини. Брата Скара. Але який інший варіант мав Тад?

Тад кивнув. Він зробить це. Він вигнав невпевненість зі свого нутра, аж поки не набув тієї ж рішучості, що й у Бунти з Груффом. Тад торкнувся спини обладунку Бунти. Його здоров’я було надто низьким. Тад наклав «Зцілення іншого». З вуст Бунти вирвався стогін болю. Таду стало зле. Чому зцілення таке болісне? У іграх воно завжди здавалося таким заспокійливим, коли містична зелена магія огортає рану. У реальності ж це більше скидалося на тисячу крихітних медиків, які зшивають твою плоть розпеченими голками. Ти відчуваєш кожну хвилю плоті, кожен нерв, коли воно розповзається по твоїх м’язах, наче павутина.

Здоров’я Бунти зросло понад сорок відсотків, здоров’я самого Тада опустилося нижче п’ятдесяти. Та Тад почувався добре щодо цього вибору. Якщо Бунта впаде, впадуть усі.

Нарешті стріли Бекки знову зупинилися. Це був сигнал. «Вперед!» — закричав Груфф. Миттєво його надто великий щит зменшився, коли він ударив ним у обличчя одному з мечників просто зовні. Подвійні кинджали Бунти випустили каскад крові та нутрощів, коли він рубав і колов обох мечників у вихорі ударів. Тад зустрів очі Бекки. Не її нові блискучі чорні очі, а природні. У них світився жах. Вона була налякана, відчайдушна. Та її обличчя сміялося. Що б вони з нею не зробили, ясно було, що якась частина її ще там. Ще свідома. У пастці.

Тад мусив убити її, поки вона, полонянка власного тіла, дивилася. Але яка інша опція в нього була?

Бунта помчав уперед, відволікаючи двох мечників від Груффа. Він люто колов і рубав у щілини їхнього важкого обладунку. Бунта перевершував обох майстерністю та швидкістю, але повненька жінка з чорним волоссям, що стирчало, мов змії, випустила зелений промінь зцілення. Ця цілителька не потребувала фізичного дотику, щоб зцілювати! Жахливі рани мечника миттєво затягнулися. Бунта спробував обійти обох, аби дістатися до цілительки, але кремезний лицар із величезним залізним щитом ступив наперед, блокуючи його шлях. Четвертий вистрілив вогняними болтами, крижаними болтами та блискавками швидкострільно, відганяючи Бунту від білявої цілительки. Їхня стратегія була простою. Захищати цілительку будь-якою ціною. Зношувати супротивника. Як ця команда програла? Вони були такими сильними!

Стріли Бекки знову посипалися на них, але цього разу її атака була розгубленою. Її стріли переслідували блискавичні рухи Бунти через кімнату, коли він наближався до цілительки. Це змусило його відступити. Бекка приєдналася до стратегії групи без жодного слова пояснення.