Розділ 7

Скар і Блондинка з’явилися під піднятим щитом Груффа. Скар розрубав вибух льоду швидкими рухами свого величезного дворучного меча. Блондинка ретельно прицілилася й вистрелила надрозмірною спектральною стрілою просто в шлях полум’яного струменя, що бризкав у їхній бік. Величезна стріла зіткнулася з потоком розплавленого вогню, відштовхуючи його назад, аж доки той не занурився глибоко в вогняного слиза, безпечно пронизавши його наскрізь.

— Брандо, треба щось зробити з тим кислотним дощем, Бунта отримує забагато шкоди! — Скар видихався, поверхневі кислотні опіки розбризкалися по оголеній шкірі, м’язові волокна оголилися там, де шкіра повністю розчинилася. Кислота розтопила його волосся клаптями, шиплячи й пожираючи, роблячи його й без того жахливий вигляд ще більш обшарпаним. На противагу цьому Блондинка стояла, стріла на тятиві лука, волосся недоторкане. Ба більше, на ній не було й крихти кислоти, а смуга здоров’я була повною. Як, чорт забирай, їй це вдалося?

Груфф буркнув: — Хлопче, можеш їх убити?

Тад похитав головою. — Вони занадто великі. — Його мана ледь убила великого червоного слиза в тунелі, а ці троє були майже втричі більші.

Груфф поглянув на Скара. — Я можу блокувати кислотні болти, коли зелений стріляє ними, але мені знадобиться хтось, хто прикриє спину, я не зможу стежити за крижаним і вогняним. — Груфф ухилився ліворуч, потім праворуч від подвійних крижано-гарячих снарядів.

Тад перестрибнув повз подвійні крижані болти й опустився поруч із Груффом. — Я впораюся, мені потрібен щит, але я прикрию твою спину. — Він відчув хвилю сорому, яка прокотилася ним. Про що він думав? Як він з’явився в підземеллі в самих спортивних штанях і футболці? Навіть його загублений рюкзак не містив нічого корисного. Він був жахливо непідготовлений.

— Хлопець знайшов свої ноги. Дай йому щит, Террансе.

Скар кинув на нього сумнівний погляд, але наполегливий буркіт Груффа, очевидно, став єдиним заспокоєнням, яке йому знадобилося, тож він відстебнув щит зі спини. Скар узагалі не користувався щитом. Грубуватий на вигляд чоловік, здавалося, віддавав перевагу своєму монструозному дворучному мечу, який був більшим за нього самого. Ще один потік вогню вирвався від червоного слизу, Груфф опустив щит, щоб заблокувати його, — спектральні стріли Блондинки, мабуть, були на перезарядці. Щелепа Тада відвисла, коли Блондинка ледь не завибрувала на місці, ухиляючись від крапель кислотного дощу зверху. Яка в неї спритність, щоб виконати таке? Чи то спеціальна навичка?

Тад очікувально взяв щит у Скара, чекаючи нової навички чи заклинання, як коли він узяв і жезл, і цілительський посох. Але нічого не сталося. Тад незграбно намацав ремені, перш ніж закріпити щит на руці.

— Я заблокую кислотні грудки, щоб вони не дістали до стелі. Хлопче, твоє завдання — блокувати крижані спалахи чи полум’яний струмінь, якщо вони полетять у мій бік. Ухиляйся від решти. Террансе, Бекко. Ви на підтримці, відволікайте цю комашину-суку, щоб Бунта міг зробити свою справу. Рушайте! — У команді містилася сила волі, можлива лише від лідера підземелля, сповненого рішучості зберегти всіх живими.

Усі зникли, а Тад боровся, щоб встигнути за Груффом. Для такого великого чоловіка той був неймовірно спритним! Озброєний щитом, Тад блокував крижані кулаки, від яких не міг ухилитися. Погляд на смугу здоров’я Тада показав, що кислота й атаки з’їли його здоров’я до половини.

Коли вони дісталися до зеленого слизу, Груфф стрибнув на тридцять футів у повітря й ударом тильною стороною збільшеного щита відкинув назад на підлогу величезну грудку зеленого слизу. Тад дивився в захваті. Яка характеристика дозволяє так стрибати! Тад обернувся — у нього була робота. З цього ракурсу він бачив і червоного, і синього слизу, як вони обстрілювали всю кімнату грудками й болтами вогню та льоду, намагаючись влучити в усе, що рухалося. Попри постійні викиди слизу, вогню й льоду, слизу не зменшувалися. Вони не виснажувалися.

Груфф знову стрибнув, відбиваючи нову грудку назад до зеленого слизу, коли той бризкав через його щит. Груфф приземлився, очі прикуті до гігантського зеленого слизу; він стежив, наче чекаючи на характерні бульбашки, що передували запуску слизу. Його очі напружилися, як у яструба в піке. Тад оглядав кімнату, намагаючись визначити, які з численних атак влучать у Груффа. Дві хмари розсіяного льоду бризнули в спину Груффа. Тад кинувся на позицію. Його тіло здавалося таким легким! Лід розбився об щит, сила атаки відкинула його через кімнату. Не встигнувши заблокувати другий крижаний удар, той врізався в спину Груффа й збив його з ніг. Сплеск зеленого слизу прослизнув повз і вдарився в стелю зверху. Почався кислотний дощ. Інерція від заблокованого крижаного удару покотила Тада всього за дюйми від гігантського зеленого слизу. Слизько-зелений вусик хльоснув і схопив його за ногу, тягнучи всередину. Паніка стиснула груди Тада. Воно розчинить його за секунди.

— Вогняний болт!

Струмінь гарячого білого полум’я розтопив вусик, Тад відповз від величезної зеленої маси. Зблизька він усвідомив, наскільки той слиз великий. Як ціла його вітальня! Груфф приземлився поруч із Тадом, успішно заблокувавши ще один слизний болт. З кожним заблокованим ударом кислотний дощ слабшав. Залишилися лише краплі зі стелі. Тад стрибнув на шлях ще одного крижаного болта, спрямованого в Груффа. Удар мало не відірвав йому руки. Сила крижаних болтів була неймовірною! Як Груфф міг блокувати величезні струмені кислотного слизу, коли Тад ледь справлявся з набагато меншими атаками?

Хоч Тад і став достатньо швидким, щоб встигати блокувати чи ухилятися від снарядів, зупиняти їх було інша справа. Полум’яний струмінь вдарив у зад Груффа.

— Зберися, хлопче! — гаркнув Груфф.

Як же! Він не був достатньо сильним для цього. Кожного разу, коли він блокував снаряд, той відкидав його на п’ятнадцять футів назад! Його руки вже заніміли від першого удару. Тад запізнився на позицію, коли хмара льоду подвійного розміру вистрелила прямо в беззахисну спину Груффа. Тад рвонув щосили й підняв щит за мить до удару хмари льоду. Сила удару жорстко відкинула його назад, прямо в спину Груффа, вибивши повітря з легенів Тада.