1.6 За завісою

Свіже ранкове повітря, пробивалося крізь відчинене вікно. Легенький вітерець пройшовся по соняшниковому волоссі Ейнара, який спав. З кухні доносився солодкуватий запах млинців. Сніданок готовий, проте м’яка ковдра знову вводила в сон.

— Ейнаре! — донісся голос дівчини з кухні.

Хлопець розплющив очі. Цей голос…

— Прокидайся, котику! Млинці вже на столі!

— Стоп, це ж… — пробурмотав собі під ніс Ейнар.

Винищувач оглянувся. Він був у світлій кімнаті від якої віяло літом. Що це за місце? Парубок лежав на просторому ліжку, вкритий світло-коричневою шовковою ковдрою. Ейнар обернув голову. Таку зручну подушку його голова не відчувала ще ніколи. Хлопець з цікавості помацав її рукою. Вона була набитою пір’ям. «Пір’я? Це ж так дорого» На його обличчі вирячилося здивування. Ця кімната була для нього невідомою, але в той же час знайомою. Здавалося, що через недавній сон, він просто не до кінця прокинувся.

— Ну скільки можна? — стала на порозі світловолоса дівчина.

Ейнар втратив дар мови. Це була Вівіан. Дівчина з Блеквуду з якою він розійшовся ще до інциденту з Передвісником. Вона поїхала навчатися у столицю на лікаря. Вирішила, що краще розірвати стосунки. Вирішила і поїхала, залишився Ейнару тільки лист з вибаченням.

— Що з тобою? Тобі погано? — похилила голову Вівіан.

— Вівіан — хлопчачі очі налилися сльозами.

— Ти чого? — дівчина підійшла до хлопця та міцно обійняла його.

— Просто наснився дуже страшний сон. — посміхнувся Ейнар.

Вівіан забрала сльози з щік Ейнара.

— Ну що ти теж. — посміхнулася у відповідь дівчина.

Вона наблизилася ближче до винищувача та поцілувала його. Хлопець заплющив очі. Цей поцілунок… як довго він про нього мріяв. Її губи були найсолодшим десертом, який тільки можна було уявити. Вівіан….

— Я завжди буду поруч, Ейнаре.

Раптом пролунав гучний сміх. Хлопець озирнувся. На порозі стояв Ейнар. Стояв він. Точнісінько такий самий хлопець. Все що відрізняло його від двійника, це чорне волосся та світле ліве око.

— Передвісник. — загарчав Ейнар.

Дівчина, яка була біля нього в мить розвіялася, немов міраж. Дотик її ніжних рук, розтворилися у нього у долонях, зникаючи у нескінченості. Передвісник ще гучніше зареготав.

— Подумати б тільки. Саме про це ти мрієш у глибині душі? Як же жалюгідно.

— Замовкни! — Ейнар встав з ліжка та накинувся на Передвісника.

Рука винищувача налилася чорною енергією, яка різко перетворилася у блискавку. Потужним ударом хлопець в мить розтрощив двері. Навкруги полетіли уламки та порох, що підійнявся у кімнаті.

— Полегше ти. — відповів Передвісник, сидячи на ліжку.

— Гнидо, вирішив грати зі мною? — Ейнар розвернувся та вистрілив чорною блискавкою в напрямку Передвісника.

— Досить.

Все навкруги зникло. Ейнар тримався в невагомості. Коли біля нього з’явився Передвісник. Демон врізав йому в живіт та схопив за голову.

— Який же ти слабкий.

— Замовкни…

— Такому, як ти ніколи не перемогти Ісідора.

— Я сказав…

Передвісник ще сильніше стиснув горло хлопця. Винищувач почервонів.

— Якщо ти й справді збираєшся убити Ісідора, тобі слід відкинути минуле, як і майбутнє. Все що в тебе є тільки теперішнє. Коли ти зможеш відмовитися від усього, що тобі дороге, у тебе вийде пробудити мою силу. Вона харчується ненавистю та злобою, якої тобі не вистачає.

— Мені не потрібна твоя сила. — прохрипів хлопець.

— Ми обидва знаємо, що це не правда.

Передвісник відпустив хлопця. Ейнар звалився на матеріальний бережечок , який був посеред білої пустоти.

— Тільки мені вирішувати, як тобі використовувати силу.

— Виродок…

— Без мене, ти ніщо. Я довів це перешкоджаючи твоєму тренуванню. Не забувай, хто тут господар.

— Передвіснику… — прошепотів хлопець, втрачаючи свідомість.

Ейнар різко зірвався з ліжка. Серце сильно калатало у грудях. Вуха сильно дзвеніли. Він поглянув на свою ліву. Вона іскрилася чорною блискавкою. На одну мить, його око яскраво засвітилося білим світлом. Воно сильно почало пекти, випалюючи сітчатку. Хлопець сильно закричав. З ока двома струмочками потекла кров. Вона повільно стікала по щоці, капаючи на постіль. Кров швидко залила око, вкриваючи його темний шаром, який перегороджував огляд. Ейнар моргнув і велика капля крові проїхалася до підбородку. Ще мить, і його закривавлене лице почало пощипувати. Засохла кров на щоці та підбородку почала випаровуватися. Огидне відчуття крові на тілі зникло. Біль одразу відступив. Хлопець торкнувся свого обличчя, але воно було знову чисте. Око повернулося до звичного стану. Передвісник відступив. Принаймні поки що.