0.1 Одразу після пожежі

— Ну то, що скажеш, Передвіснику?

Демон привітно посміхнувся до чоловіка. Ньойорд задоволено хмикнув, допалюючи залишок своєї сигари.

— Я знав, що ми порозуміємося.

— Ні.

Винищувач спершу не збагнув, що пролунало з уст полоненого демона.

— Що? — перепитав здивовано Хитрий Лис.

— Я сказав, що не збираюся співпрацювати з смердючими людьми.

Ньойорд невдоволено скривився та жбурнув перед демоном недопалок  сигарети.

— Ти розумієш, що Ісідор знищить нас обох?

— У протистоянні демонів точно не люди повинні взяти верх. Наша війна вас не стосується.

— Ти схоже довго був відсутній і не розумієш ким став Ісідор. Якщо не об’єднаємося, він від нас мокрого місця не залишить.

Передвісник гучно засміявся підіймаючи голову вверх. Ньойорд здивувався. Таке враження, що демон просто глузував з нього.

— А тепер послухай сюди. Коли я знову візьму контроль над тілом, я зітру твій череп в порошок, а потім прикінчу твою тупу доньку, яка запечатала мене у тілі цього хлопця. А що буде далі не важко здогадатися.

— Як страшно. Я майже надзюрив собі в штани.

— Твоя дурна посмішка з обличчя зійде тоді, коли по мене прийдуть, а повір, вони знайдуть вас.

— Я все життя дурив смерть і йшов від переслідування, для мене це не в новинку.

— Ти між молотом і ковадлом. Доки я у вас, тебе нічого краще смерті не чекає.

Передвісник поглянув на групу винищувачів, що була позаду чоловіка.

— Ну то, що тепер будеш робити, Ньойорде? — нахабно посміхнувся демон.