Зранку я відправила звіт Давиденкові, працюю над своїм таємним планом, раптом у майстерню зайшов Костя, він привітався, хвилини дві стояв, наважується щось сказати, нарешті наважився, я не заважаю йому зібратися з думками.
- Мар'яно, я довго думав про те, що ти мені сказала, що не знаєш подобаюся я тобі чи ні й вирішив запропонувати тобі зустрічатися, давай спробуємо і ти остаточно вирішиш, якщо не закохаєшся у мене, то ми розстанемося, я все зрозумію. Я дуже сильно тебе кохаю і не хочу втрачати.
- Костю, я не...
У майстерню зайшов Марк, він схвильований чимось.
- Мар'яно, Давиденко хоче приїхати й особисто подивитися, як просувається робота. Я побудував окрему майстерню для нього спеціально, телепортуйся туди, він буде за пів години, треба перенести туди пристрій і дещо, можливо, змінити.
- Добре, Марк, я зараз же там буду. Костю, ми поговоримо потім.
Я зібрала все необхідне і негайно телепортувалася у майстерню. Хоч я не хочу бачити Давиденка, але рада, що ця незручна для мене розмова з Костею відкладається і у мене є час все обдумати і вирішити, що саме сказати хлопцю. Він може сам і не наважитися продовжити розмову, але я обдумаю все на дозвіллі й сама скажу йому своє рішення.
Я показала Давиденкові свою імппровізовану майстерню, він залишився задоволеним. Поьтім, коли він поїхав, я зробила копію його технології, Давиденко буде бачити її, а я далі працювати над його справжнім пристроєм і моїм таємним теж. Він не має здогадатися про сюрприз, який я йому готую.