Глава 39

Наступного дня ми дізналися, що Давиденко почав мене шукати. Я зателефонувала Давиденкові й запропонувала йому допомогу, у мене є план. Тільки я поставила умову, що буду працювати на своїй території, але він не погодився, сказав, щоб я удосконалювала технології на його території. Я сказала, що він може спостерігати за нами у локальній мережі. Я буду показувати йому його замовлення, а паралельно робити дещо інше, підготую сюрприз, він Давиденкові не сподобається, а мені, Маркові, його людям і взагалі всьому людству цей сюрприз буде дуже до вподоби.

На цю пропозицію Давиденко погодився. Я переконала його в тому, що буду ставитися до нього, як до звичайного замовника.

Про мій план знають Марк і я, ми домовилися, що поки що нікому про це не будемо говорити, всі дізнаються тільки тоді, коли я продемонструю Давиденкові сюрприз.

Сьогодні у мене вихідний, я відпочиваю, гуляю на вулиці, раптом побачила Лею, Лева і Золтона, вони до мене привіталися, а я до них.

- Добрий день, Мар'яно. Ми хотіли вибачитися за нашу минулу зустріч, вона була не надто дружньою, - першим заговорив до мене Золлтон.

- Нічого, я розумію, що ви не дуже довіряєте незнайомцям, у наш час це буде не надто розумно, - відповіла я.

Раптом я побачила Костю, він підійшов до нас і запитав:

- Мар'яно, а хто це?

- Це Лея, Лев і Золтон, вони тут живуть, як і ми.

- Мар'яно, я хотів тобі дещо сказати, ходімо, прогуляємося.

Я попрощалася із братами і сестрою й ми з Костею пішли.