Винахідниця
Глава 37
Я і Давиденко зустрілися в закинутому метро, чоловік прийшов сюди сам, але я не виключено, що на мене може чекати засада, тому Марк і його люди сидять у засаді й у випадку чого готові втрутитися. Він кинув у мене димовою шашкою, я поставила захист, тому вона на мене не подіяла. Ми один в одну кидалися різними винаходами минулого і майбутнього. Потім я почала пробивати його технологічний захист, я поставила глушилки, щоб його система безпеки не попередила його про спробу злому.
Коли я пробила захист, то впустила в пробоїну малопомітну голку, коли вона досягла цілі й уколола Давиденка, то він закричав.
- Все, ти перемогла! Перемогла!
Раптом двоє людей забрали Давиденка і оточили мене. Марк і його люди теж напаали, бій був довгий, але ми вибралися живими і не всі цілі, але ми підлікуємо усіх. У мене самої є поранення.
Я прокинулася в лікарняному крилі будинку, біля мене сидять Марк, Єва і Костя.
- Мар'яно, як ти почуваєшся? - запитав стурбований Костя.
- Усе болить, - віповіла я.
- Негайно покличте Антона, - сказала Єва.
Антон єдиний хто має медичну освіту й працював лікарем. Чоловік обезболив моє тіло і я заснула знову.
#911 в Фантастика
#246 в Наукова фантастика
Відредаговано: 24.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
