Винахідниця
Глава 32
Я розповіла Маркові й усім нашим про зустріч із незнайомцями. Алла сказала, що треба бути обережними з цими сусідами, обережно за ними спостерігати. Я ж вирішила пошукати про них інформацію в локальній мережі, але не знайшла. Або вони не зареєстровані, що малоімовірно, або вони приховали свої акаунти, що більш реально. Я продовжила роботу.
Ярослав сидить у своєму кабінеті й читає звіт від одного з підлеглих. Раптом двері відкрилися і у кабінет зайшов...Давиденко. Колишній охоронець шокаваний, дивиться на Давиденка.
- Борисе Яковичу, я ж вас убив.
Давиденко росміявся, він насолоджується реакцією Ярослава.
- Ти убив не мене, а ілюзію, яку я увімкнув, як же я сміявся, коли бачив, як мене поховали. Рідних у мене немає, плакати за мною нікому. Мої люди теж живі. Я спостерігав за тобою, а зараз досить, ти погрався, пои я тобі дозволяв.
У кабінет зайшли люди Давиденка і вивели Ярослава, а наступного дня поховали його.
Борис Якович переоформив все знову на себе, звістка про те, що він живий, рознеслася по всій країні.
#911 в Фантастика
#246 в Наукова фантастика
Відредаговано: 24.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
