Нас привезли, мене відвели в лабораторію, а Констянтина - в протилежну від неї сторону. Охорона вийшла за двері, вони упевнені, що я нікуди не подінуся, і мають рацію, якби не Костянтин, то я б телепортувалася у ліс. Мені нічого не залишається, як зробити те, що хоче Ярослав. Хоча, я зроблю все так, що технології знищать його, а не підкорять людей.
Я почала роботу, треба, щоб Ярослав думав, що я роблю те, що він хоче. Його переконати в цьому не так важко, адже він не дуже сильно розбирається у технологіях.
Раптом до мене телепортувався...Констянтин. Він посміхається.
- Не все забрали люди Ярослава. У тебе є пристрої для телепортації? - пошепки запитав хлопець.
- Є, зараз же телепортуємося к ліс.
Ми це зробили, Костянтин віддав мені речі, які забрали люди колишнього охоронця.
- Як ти їх викрав? - запитала здивована я.
- Вони те місце, де зберігали наші речі не охороняли, а я встигнувши помітити, яка це була кімната, задав координати і забрав речі. А у лабораторії я колись був, дружив ще з людиною Давиденка, поки він не почав творити погані справи, тому задати її координати було не проблемою.
- Ти такий розумний.
Від похвали Костянтин задоволено посміхнувся. Ми разом зайшли у будинок.