Глава 20

Ми негайно виставили щити для захисту будинку, вони сплющили роботів і знищили їх. Хай Давиденко знає,  що мене так легко не взяти! Я бачу, що він цього не зрозумів іще!

Ми негайно відновили систему безпеки.  Вирішили захищатися. Марк тепер буде повторно перевіряти своїх людей, щоб виявити чи ніхто більше не поацює на Давиденка. 

Ярослава тримають люди Давиденка, чоловік націлив пістолет на колишнього охоронця Марка.

- Не убивайте мене, - благає Ярослав.

Борис Якович розсміявся.

- Я таких, як ти, зрадників, використовую, поки вони для мене корисні. Тебе викрили, ти мені більше не потрібний. Тебе викрив Марк.

- Але я можу служити вам.

- Ти жалюгідний. Якщо ти зрадив Марка, то як я можу бути упевненим, що ти не зрадиш і мене?

Давиденко вистрілив, але Ярослав прикрився тим, хто його тримав і пуля потрапила у нього. Поки усі були шоковані, Ярослав підбіг до Давиденка і убив його, а потім, за допомогою вибухівки, усіх, хто був присутнім.

Ярослав, за допомогою телепорту, перемістився у офіс Давиденка і став там власником, переналаштував систему так, що тепер усе, чим володів Борис Якович його. Покійного директора і його людей похоронили.

Минув місяць. Ярослав сидить у кріслі директора. Він явно насолоджується владою, якої досяг над колишніми підлеглими Давиденка, тепер це його підлеглі. 

- Тепер я впіймаю Мар'яну і змушу її удосконалити систему, а потім уб'ю її.