Глава 17

Я працюю в майстерні,  раптом у неї зайшов Костянтин, він зі мною привітався, а я з ним.

- Мар'яно, а ви знаєте, де Марк Георгійович?

- Я його з самого ранку не бачила. А ти не стукав у двері кімнати або кабінету?

- У кабінеті його немає, а у кімнаті я перевіряти не наважуся.

- А у тебе якась справа до Марка?

- У мене викликає підозри мій напарник Ярослав. 

- В чому ти його підозрюєш?

- У зраді, я думаю, що він співпрацює з Давиденком. 

- Це серйозне звинувачення. У тебе є докази?

- Поки що ні, але він інколи кудись надовго зникає, а потім з'являється, а потім нас знаходять люди Давиденка. 

- Я згодна, що це виглядає дуже підозріло. Як знайдеш Марка, скажи йому про це, але ми не зможемо звинуватити його у зраді, поки у нас немає доказів.

- Якщо мої здогади вірні, то це виявиться. 

- Безперечно.

Костянтин вийшов.

Зайшла Єва.

- Привіт,  Мар'яно. Працюєш?

- Так. Ти ж сама це бачиш.

- Мар'яно, тут Алла хоче знати чи не претендуєш ти на серце Марка Георгійовича.

- Аллі він подобається?

Я широко посміхнулася.

- Саме так і є.

- Передай Аллі, що їй немає чого хвилюватися, я не можу бути її суперницею. Виявилося, що ми з Марком брат і сестра по батькові. 

На обличчі Єви я побачила подив. Ми ж не розповідали нікому про цей факт.

 -Справді? А чому ніхто з наших про це не знає?

- Ми й самі не так давно про це дізналися, хоча були друзями з самого дитинства. 

- Якщо це так, то у Алли є шанс сподобатися Маркові Георгійовичу. 

- Думаю, що у неї все вийде.

Єва вийшла у коридор, а я продовжила працювати.