Минуло три дні. До мене у кімнату забігла стривожена Єва.
- Мар'яно, зник Марк.
- Чекай, Єво. Чому ти вирішила, що Марк зник?
- Ми не можемо знайти його весь ранок.
- Я зараз телепортуюся до його мами, можливо, він у неї.
Я так і зробила, виявилося, що мій брат у мами.
- Привіт, Марк. Тебе уже шукають, прибігла стривожена Єва і сказала, що ти зник.
Я випадково подивилася у вікно й побачила, що будинок оточили люди, думаю, що Давиденка.
- Софіє Тарасівно, збирайтеся швидко, я телепортуюся і візьму ще один телепорт і, вам тут небезпечно знаходитися.
- Мар'яно, що сталося? - запитав стривожений Марк.
- А ти виглянь у вікно й сам побачиш.
Марк виглянув у вікно й сказав:
- Мамо, дійсно, збирайся, я потім усе поясню.
Я швидко узяла телепорт і повернулася у будинок Софії Тарасівни, вона стояла уже з валізами, ми усі телепортувалися у будинок в лісі, ми поселили її в одну з кімнат.
- У інших учасників нашої організації є близькі родичі, якими Давиденко мооже їх шантажувати? - запитала я.
- У когось є, а у когось немає.
- Хай ті, у кого є родичі, поселять їх у безпечні місця, де Давиденко їх не зможе знайти.
Дуже швидко люди так і зробили, тепер родичами Давиденко не зможе нікого шантажувати, за це можна бути усім спокійними.