Глава 10

Давиденко сидить за столом у своєму кабінеті й нервує. У двері поступали, чоловік дозволив зайти. Показався молодий хлопець. 

- Добрий день, Борисе Яковичу, ми з'ясували, що із Левченком Миколою Юрійовичем, його зламали і перепросити. Хтось обійшов усі захисти, локальну адресу встановити не вдалося, акаунт засекречений. 

- Отже, це зробила Мороз Мар'яна В'ячеславівна. Вона за це поплатиться, - сказав злий Давиденко. 

-Та це найрозумніша винахідниця і хакерка в нашій країні, вона цим славиться. Спіймати її буде непросто і щось зробити їй теж, вона може сюрпризів нам наготувати, - сказав програміст.

- Я знайду спосіб їй помститися, не сумнівайся у цьому, - упевнено сказав Давиденко. 

- Я можу іти?

- Іди, Веніаміне.

Програміст вийшов із кабінету й усміхнувся. Він не вірить у те, що Давиденко зможе помститися Мар'яні, бо колись він перейшов їй дорогу, ледь живим залишився. Веніамін про це навіть згадувати не дуже хоче, бо соромно. Зараз він не хоче мати справ з Мар'яною. 

Веніамін хотів викрасти автомобіль Мар'яни, вона це помітила, хлопець хотів "відключити" дівчину, вона чимось кинула у нього, він сам втратив свідомість, потім лежав у лікарні місяць. 

Чоловік подумав, що у Мар'яни хтось із батьків прибулець. Кілька років тому на Землю прилетіли прибульці, спочатку думали, що вони хочуть напасти й напали на них, а потім з'ясували, що новоприбулі шукали дипломатичних стосунків.  Все- таки мир аєвстановили, але люди й досі насторожено ставляться до прибульців.