Зранку я вийшла на вулицю, сьогодні дощить. Раптом я почула чиїсь кроки й негайно повернулася у будинок. Усіх попередила про кроки й увімкнула режим невидимості.
Тим часом на вулиці люди Давиденка проходили повз того місця, де стоїть будинок, двоє чоловіків.
- Толю, щойно тут був будинок. Куди він подівся?
- Не знаю, що тут коїться. Сергію, а я теж бачив будинок. Що це за чудеса такі? Невже хтось винайшов такі технології, які дозволять зробити будинок невидимим?
- Я усе знімав, давай переглянемо відео.
Чоловіки переглянули і здивувалися: на відео будинок зникає на очах.
- Толю, я зв'язуюся із шефом і пересилаю йому відео, хай він з'ясовує, що це.
Чоловіки пішли далі.
Я встановила камери навколо будинку і все бачу, записи транслюються мені на комп'ютер ,ми, до речі, теж невидимі, на нас одягнені спеціальні датчики.
Пішла до Марка у кабінет.
- Марку, люди Давиденка зафіксували, як зникає будинок і переслали відео йому. Тепер він може здогадатися, що я тут. Що робити?
- У мене є ще один будинок, він знаходиться на іншому кінці лісу. Телепортуй туди усіх нас. Я скажу, які координати задати. Добре, що ти зробила не один телепорт. А далі ми виведемо з ладу президента. А за Давиденком будемо спостерігати за допомогою локальної мережі.