Я іду вулицею від покупця, продала йому робота - домогосподарку і ручку, яка сама пише. Принцип її роботи в тому, що людина диктує, а ручка сама пише, для цього треба тільки на кнопку натиснути. Ця ручка зроблена спеціально для того покупця, його дивна забаганка, яку я успішно виконала і отримала за це гроші.
До мене підійшла моя знайома, привіталася.
- Привіт, Мар'янко. Як добре, що я тебе зустріла. Я якраз ішла до тебе. У тебе є телепорт для подорожі у часі?
- Так, є, я його ще не продала. А тобі він навіщо?
- Хочу телепортуватися у майбутнє й подивитися, що там буде з нашою країною.
Я усміхнулася, от же ж нетерпиться їй дізнатися майбутнє.
- Але пам'ятай, що ти зможеш побачити тільки один з варіантів майбутнього, а їх може бути безліч. Наше майбутнє залежить від наших дій у сьогоденні, також непередбачувані події впливають на те, що буде в майбутньому.
- Ти маєш рацію, не буду купувати телепорт для подорожі у часі.
Жанна зі мною попрощалася й пішла собі далі. Я не хочу продавати телепорт для переміщення у часі, тому що не знаю, які наміри у людини і чи не порушить вона нічого в ході подій і не зробить погано. Я й сама не дуже користуюся цим пристроєм, а якщо і подорожую в часі, то тільки спостерігаю.
Раптом зупинилася машина, невідомий вийшов з машини, запхав мене в неї й вона поїхала кудись.