Розділ 14

— Нелю, з тобою хоче поговорити Наталія Млинів.

Слова Олексія з самого ранку стонізували краще за будь-яку каву. Приходячи на роботу, я очікувала на абсолютно звичайний рутинний день, де аж ніяк не передбачувалася зустріч з керівницею цілого фінансового департаменту.

— Прямо вже?

— Так. І чим швидше ти прийдеш, тим краще.

Двічі мені повторювати не довелося, так що вже за хвилину я сиділа в тому саме кабінеті, де розпочався мій шлях на цьому стажуванні. Повірити не можу, що з того часу минуло вже кілька місяців.

— Вітаю, Нінеліє. Сподіваюсь, тобі все подобається. Немає жодних проблем?

— Вітаю. Так усе просто чудово. Навіть краще, ніж я очікувала. Просто ідеально, — ніяково забелькотіла я, відчуваючи напруження від невідомості.

З якою метою було влаштовано цю зустріч? Що я такого зробила, щоб привернути увагу керівниці фінансового департаменту?

— Рада, оскільки саме ти змогла продемонструвати себе як найкраща стажерка. Вітаю та сподіваюсь на подальшу плідну співпрацю.

Її слова по-справжньому ошелешили мене, оскільки я вже зовсім забула, що після цього стажування постійну роботу отримає тільки одна людина. А тепер виявилось, що саме я отримала це єдине місце. Але замість солодкого тріумфу я відчула пригнічення від усвідомлення факту, що після цієї новини Ілля точно не захоче залишатися зі мною. Наша історія добігала кінця, і мені навіть припустити не вдавалося, яким болючим ударом стане цей факт.

Не пам’ятаю, як завершила бесіду, оскільки, поглинена жахливою хвилею надмірних емоцій, навіть не помітила, як пройшла до туалету, замкнулася в одній з кабінок і гірко заридала від розпачу.

Це мав бути найкращий день мого життя, але разом з найбільшим досягненням прийшла й найбільша втрата. Клята іронія долі.

Чим більше я міркувала про це, тим більше розуміла, що аж ніяк не здатна готова відпустити Іллю. За час наших стосунків мені стало ясно, що якщо існують другі половинки, то саме йому належить стати моєю. Наше знайомство, незважаючи на всі непорозуміння на початку, стало для мене справжнім подарунком долі, від якого просто неможливо було так просто відмовитися.

Прийшовши до цього висновку, я дістала з сумочки телефон і написала Іллі повідомлення:

«Є важлива розмова. Побачимося ввечері?»

Відповідь прийшла майже одразу:

«Щось сталося?»

Мені одразу ж стало соромно за те, що я змушувала його переживати за себе.

«Нічого критичного, просто одна важлива тема для обговорення»

«Ясно, що нічого ясно. Приїжджай ввечері до мене, поговоримо»

Саме так я й зробила, одразу після роботи поїхавши до його квартири. Увійшовши досередини, у першу чергу я відчула дивовижний сирний аромат.

— Що це так прекрасно пахне?

— Я замовив нам піцу на вечерю — «4 сири», твоя улюблена.

Цей чоловік укотре довів, що він практично реальне втілення чудесного Супермена. Тепер мені точно не залишалося нічого іншого, крім як перекреслити власну кар’єру на телебаченні заради нього…

Від однієї думки про це знову нахлинули сльози, які просто неможливо було стримати. Помітивши мій стан, Ілля одразу ж затривожився.

— Нелю, що з тобою? Ти в порядку? Хтось тебе образив?

Зачарована його турботою, я як на духу видала йому всі свої переживання. Можливо, не варто було говорити так прямолійно, але ж зараз Ілля був одним з найближчих людей для мене, тому кому ще мені було довіряти власні переживання?

Уважно вислухавши мене, Ілля, без жодних роздумів, заявив:

— Тобі в жодному разі не потрібно відмовлятися від цієї роботи. Повірити не можу, що ти справді подумала, що я здатний полишити тебе через це.

— Але ж… — забелькотіла я, але Ілля урвав мене поцілунком.

— Жодних «але», — він ніжно обхопив моє обличчя долонями, змушуючи дивитися йому прямо в очі. — Для мене це проста одна з численних добрих можливостей, а для тебе мрія всього життя. Очевидно, кому насправді потрібна ця робота.

І саме тоді я остаточно переконалася, що кращого чоловіка для мене годі й знайти, і зрозуміла, що буквально готова провести з ним ціле життя.