Розділ 13

Якби я знала, як покращиться моє рутинне життя з початком стосунків, то, поза всякими сумнівами, наважилася б на це значно швидше.

Тепер щоразу в офісі на мене чекав Ілля з горнятком гарячої кави та відкритою усмішкою, що гріла моє серце значно більше, ніж будь-який напій. Сідали ми весь час поруч, так що, окрім приємної близькості одне одного, ми також могли радитися одне з одним і більш ефективно виконувати поставлені завдання.

Звісно, наше спільне зростання продуктивності та вихід на новий рівень стосунків просто не могли зостатися непоміченими колегами. Олексій, для приладу, не уникав можливості пожартувати про «солодку парочку стажерів-трудоголіків» і навіть грозився подати на розгляд керівництву пропозицію брати тільки закоханих на роботу. Усе це було сказано так по-доброму та позитивно, що викликало тільки усмішку.

Наче в казці, магічно швидко та легко минув цілий тиждень, а тоді настав день народження Іллі.

Мені знадобилися цілі вихідні, щоб обрати хлопцеві ідеальний подарунок. Звісно, бюджет у мене був невеликий, тому довелося брати не масштабом, а символічністю, зібравши набір таких собі приємних дрібничок — упаковка мочі, оскільки саме їх ми їли на першому побаченні, мелену каву, без якої ми двоє не могли прожити ні дня, диск з найновішим альбомом гурту «Måneskin», оскільки Ілля зізнався, що любить їхню творчість, а також блокнот, оскільки я помітила, що він має дивовижну звичку постійно робити нотатки по-старому, ігноруючи комп’ютер, планшет і телефон.

Як же приємно було бачити захват на обличчі хлопця від отриманого подарунку. Він одразу ж узявся розціловувати мене, чим я з задоволенням насолоджувалася.

Після роботи Ілля запропонував разом поїхати відсвяткувати його день народження. Спершу я думала, що ми посидимо в якомусь ресторані, але вже в машині виявилося, що нашим пунктом призначення був його дім, де мали відбутися «посиденьки у вузькому сімейному колі».

         — Ти пропонуєш мені познайомитися з твоїми батьками? — перепитала я, не вірячи власним вухам.

Ми стали парою буквально тиждень тому, через що подібний крок здавався чимось передчасним і недоречним. Та Ілля, схоже, так не вважав, оскільки на його лиці не було навіть натяку на сумніви, лише спокійна впевненість у власному рішенні.

— Так, і я не бачу в цьому чогось надзвичайного.

— Але ж… — я запнулася, бажаючи підібрати правильні слова, щоб донести до нього свої почутті. — Але ж це наче перехід на новий рівень стосунків.

Ілля похитав головою так, ніби така думка навіть не приходила йому до голови.

— Не сприймай дану зустріч таким чином. Якщо не вкладати в певні події особливого сенсу, то вони його й не матимуть. Просто розслабся та гарно проведи час, не накручуючи себе.

Він говорив це таким лагідним голосом, що неможливо було й далі переживати. Я була рада, що ми змогли так відкрито поговорити та все з’ясувати.

Мабуть, це найцінніше в стосунках, коли люди не додумують щось у голові, а відверто обговорюють всі питання. Тільки таким чином можна побудувати справді міцний і надійний зв’язок.

Решта частина дороги минула за розслабленими та легкими балачки про те і про се, так що за приємною розмовою я навіть не помітила, як ми під’їхали до великого та статного приватного будинку.

Звісно, я вже й до цього знала, що батьки Іллі аж ніяк не належать до бідних людей, але все-таки не розуміла, наскільки це заможні люди. Тепер знайомство з ними почало здаватися чимось ультра страшним.

— Не бійся, ти точно сподобаєшся мамі й татові, — ніжно сказав мій кавалер, але цього разу переконати мене йому не вдалося.

Двері нам відчинила вишукана жінка, яка, зважаючи на її сильну схожість до Іллі, була ніким іншим, як його матір’ю, хоч і виглядала максимум на тридцять п’ять. Очевидно, вона належала до постійних клієнток косметичних салонів, оскільки лице мала дуже доглянуте та свіже.

— Що ж ви так довго? Усе вже давно готове.

Не очікуючи, що нас зустрінуть саме так, я розгубилася, але от Іллю не вдалося заскочити зненацька.

— Пробач, мамо, але ж ти знаєш, який транспортний колапс на виїзді з Києва у цей час, — спокійно пояснив він, а тоді обійняв мене за талію та акуратно притягнув до себе. — Хочу познайомити тебе зі своєю дівчиною Нелею.

Після таких слів уся її увагу миттєво перейшла на мене. Погляд сірих очей жінки був таким пильним, що я мимоволі почала складати в голові список усіх своїх недоліків, через що дуже швидко втратила будь-який натяк на гарний настрій.

— А ти не говорив, що з кимось зустрічаєшся, — з докором звернулася вона до сина, а тоді повернулася до мене: — У будь-якому разі, я рада нашому знайомству. Мене звати Вікторія Семенівна.

А тоді сталося те, чого я очікувала менше за все, — мати Іллі обійняла мене. Коли її, на диво, міцні руки стиснули мене, я просто-таки остовпіла, гадки не маючи, як реагувати на подібний жест.

На щастя, обійми досить швидко урвалися, оскільки Вікторія Семенівна потягнула нас до їдальні, де вже чекав її чоловік.

Кімната була обставлена з показовою розкішшю, так що навіть уже знаходилася на межі несмаку. Тут не існувало навіть натяку на затишок, через що мені навіть стало трохи шкода Іллю, якому довелося рости в такій холодній атмосфері.

При знайомстві батько Іллі сухо кивнув мені, швидко потис руку, а тоді пішов до іншої кімнати, щоб «зробити важливий телефонний дзвінок».

— Завжди він так, — пробурмотів собі під ніс іменинник, через що моє серце стислося від гіркої несправедливості.

Сьогодні мав бути його повністю день, а тут таке показове розставлення пріоритетів на його користь…

Та коли ми втрьох сіли за стіл, обставленими різноманітними апетитними наїдками, настрій у Іллі покращився, оскільки він узявся розповідати матері про стажування та наші стосунки, відповідаючи на її нескінченні запитання, задані зі щирою зацікавленістю.

Вікторія Семенівна практично нічого не їла, очевидно, переживаючи хоч якось пошкодити бездоганну фігуру, зате ми з хлопцем ні в чому собі не відмовляли. Пристрасть до смачної їжі була однією з тих речей, що об’єднувала нас. Було просто дивом знайти людину, що не змушувала тебе ставати кимось іншим, а просто приймала такою, як ти є, поділяючи захоплення та інтереси.