Розділ 7

«Шановні колеги, цієї п'ятниці за доброю традицією відбудеться наша традиційна новорічна вечірка. Запрошуємо вас усіх долучитися до святкування та гарно провести час.»

Я вже не вперше перечитувала оголошення, що висіло біля ліфтів в офісі телеканалу, де я проходила стажування, але все ніяк не могла змусити себе відійти, бажаючи чітко викарбувати в пам'яті кожне написане слово. Минув певний час, перш ніж я нарешті відірвалася від акуратної листівки з яскравим оформлення та пройшла до свого робочого місця, де на мене вже чекав Олексій, проглядаючи отриманні електронні листи перед початком робочого дня.

Не здатна стриматися, я одразу ж вирішила запитати про те, чи дозволено стажерам відвідувати ту саму новорічну вечірку, а тоді напружено завмерла в очікуванні відповіді.

— Ну, не бачу жодних причин, чому ні? — знизав плечима Олексій, проявляючи, на диво, небагато ентузіазму щодо цієї події.

— А ти збираєшся туди йти? — поцікавилася я, усе ще відчуваючи себе дещо некомфортно, звертаючись до старшого чоловіка у такій неформальній манері.

Але так уже було заведено в цьому колективі, так що мені не залишалося нічого, крім як прийняти даний стан речей.

— Та ні, я минулого року так перегуляв, що зарікся знову відвідувати корпоративи.

Згадуючи минуле, Олексій так густо почервонів, що я не стала розпитувати його про те, що ж там такого сталося, хоч мене і розпирала допитливість, а замість цього змінила тему.

Протягом усього дня вечірка не йшла в мене з голови. Я безперервно уявляла, як опинюся на пафосному святковому заході, де матиму великий шанс зустріти якусь знаменитість і відчути себе особливою. Про таке раніше можна було тільки мріяти, а тепер фантазії перетворювалися на реальність.

Та несподівано я усвідомила, що в моєму гардеробі не можна було знайти жодного вечірнього вбрання, оскільки раніше ніколи не виникала необхідність у подібному. Що ж, схоже, доведеться влаштувати незапланований шопінг.

Однією йти до торгівельного центру не хотілося, тому я зателефонувала Владі та запропонувала їй приєднатися до мене через години, коли в мене завершиться робочий день. На щастя, цього дня у неї не було жодних невідкладних планів, так що подруга охоче погодилася скласти мені компанію.

Таким чином, уже за годину ми вдвох опинилися в найближчому до гуртожитку торгівельному центрі, де знаходилися всі головні представники сегменту масмаркету, яким ми обидві надавали перевагу через доволі демократичні ціни.

Щоб знайти підходящу сукню, довелося обійти далеко не одну крамницю та приміряти варіантів п'ятдесят так точно.

Я не могла похизуватися ідеальною модельною фігурою, через що вибір одягу для мене завжди займав багато часу та вимагав неабиякої витримки.

Та, на щастя, наші з Владою зусилля виявилися недаремними, коли врешті-решт вдалося знайти просто ідеальний варіант. Це була елегантна чорна сукня до колін без рукавів з тугим корсетом, що приховував усі недоліки та підкреслював пишний бюст. Дивлячись на неї, я одразу ж подумала про те, якою правою була Коко Шанель, возвеличуючи дану модель. Поза всякими сумнівами, це була безсмертна класика.

По завершенню шопінгу ми з подругою дуже сильно виснажилися та направилися до зони фудкорту, щоб підкріпитися.

Відчуваючи себе страшенно виголоднілим вовком і пам'ятаючи про те, що зовсім нещодавно отримала першу солідну стипендію за стажування, я не стримувала себе та купувала все, чого вимагала душа. Таким чином, переді мною на підносі опинились картопля фрі, смажений камамбер, вишневий пиріжок і ванільний молочний коктейль. Так-так, така трапеза була максимально нездоровою, проте я не часто так себе балувала, а зараз насправді заслужила на те, щоб дозволити собі подібне.

Протягом усієї трапези головною темою нашої з Владою розмови була новорічна вечірка, що чекала на мене вже наступного дня. Голова безперестанку генерувала різноманітні фантазії щодо того, як відбуватиметься даний захід. Та, як виявилось, усе це було даремно, оскільки реальність усе-рівно не вдалося передбачити.

Увійшовши досередини орендованого для вечірки нічного клубу, я одразу ж відчула себе так, неначе потрапила до зовсім іншого виміру. Усе довкола було стилізовано в стилі магічного лісу, так що залишалося тільки виражати захоплення фантазії дизайнерів і захоплюватися прекрасними декораціями.

Тут і там фотографувалися та перемовлялися люди, знаходячись у хвилюючому очікуванні прекрасного вечора.

Несподівано я відчула страшенну прикрість від того, що прийшла сюди зовсім сама. Повністю сконцентрувавшись на роботі, я геть не працювала над вибудовуванням соціальних зв'язків, так що зараз опинилася на вечірці своєї мрії абсолютно одна.

Безжалісна самотність стискала мої легені, заважаючи вільно дихати та змушуючи хапати ротом повітря, неначе риба, яку викинуло з океану на сухий пісок під палюче сонце.

Бажаючи хоч якось полегшити свій стан, я рішуче покрукувала до бару та замовила собі алкогольний коктейль, а потім наступний, за яким був ще один, аж доки не настало бажане забуття.