Розділ 5

— Пані Данилово, ви взагалі з нами?

Суворий голос викладача змусив мене відірватися від звіряння внесених до таблиці прогнозованих витрат даних і повернутися до заняття в університеті.

З кожним днем балансувати між стажуванням і навчанням ставало все важчим. Чим глибше я занурювалася в нову роботу, тим більше хотілося поринути туди на всі сто відсотків, але я розуміла, що без диплому ніколи не зможу отримати постійну посаду, так що університет у жодному разі не можна було полишати.

Проте все частіше траплялися моменти, коли я дозволяла собі на лекціях займатися виконанням робочих завдань. Раніше з цим проблем не виникало, але зараз моя відстороненість все-таки привернула увагу викладача, через що всередині мене спалахнув сором.

— Пробачте, я просто... — забелькотіла я, але була різко перебита.

— Прошу, не витрачайте наш час на виправдання. Ви можете займатися абсолютно будь-яким заняттям, але робіть це не протягом лекції.

— Звісно, вибачте, — кивнула я, відчуваючи себе ще більш ніяково від того, що погляди всіх однокурсників були прикуті до мене.

Для людини, що не любила знаходитися в центрі уваги, це було просто нестерпно. Гіршого покарання за мій вчинок годі було вигадати.

Очевидно, того дня під час пар я більше не наважувалася діставати робочий ноутбук, виданий в один з перших днів стажування. За завдання вдалося засісти лише у другій половині дня, коли я повернулася з університету до гуртожитку.

У Влади саме розпочалася зміна в кондитерській, так що можна було скористатися розкішшю перебування на самоті. Зручно вмостившись з ноутбуком на ліжку під теплим пледом, я ввімкнула улюблений альбом «Bangerz» Майлі Сайрус, запалила ароматичну свічку, що наповнювала кімнату солодким ванільним запахом, і з запалом взялася за діло.

Щоправда, через півгодини, знаходячись уже буквально на фінішній прямій, я зіткнулася з проблемою, з якою неможливо було впоратися без допомоги Олексія.

«Доброго вечора. Я вже завершую роботу з прогнозом, але для побудови точної моделі мені не вистачає підсумкових даних по минулому реаліті»

На щастя, відповіді на своє повідомлення довго чекати не довелося.

«Наскільки я пам'ятаю цим шоу займався Анатолій, так що звернись до нього»

Прочитавши це повідомлення, я ледве не завила вголос. От чому серед усіх співробітників фінансового відділу потрібною мені людиною виявився напарник Іллі?

Очевидно, комунікації з Диким (хех, яке ж доречне прізвище йому дісталося) уникнути було просто неможливо, так що залишалося тільки прийняти це та почати моральну підготовку до того, що чекало на мене вже наступного дня.

З самого ранку я поїхала до офісу, де, як і сподівалася, побачила Анатолія та Іллю. Наразі чоловіки були приписані до серіалу, що знаходився в самому розпалі зйомок, так що вони були з головою завалені роботою.

Дивлячись на їхні напружені обличчя, я, чесно кажучи, першим ділом захотіла розвернутися та перенести розмову з ними на якийсь інший день, проте швидко опанувала себе, подумки висваривши за лякливість.

Мені потрібно було виконати власне завдання якомога скорше, так що було б дурістю відкладати цю справу тільки через власну нерішучість і ніяковість.

Високо піднявши голову, я покрокувала до їхнього робочого столу біля вікна з видом на дорогу з високою інтенсивністю руху автомобілів. Мабуть, дивитися туди допомогало зосередитися та налаштуватися на бадьорий тем роботи, проте поки в мене не було можливості перевірити власну гіпотезу. Можливо, колись у майбутньому...

— Доброго ранку! — привіталася я, привертаючи увагу чоловіків до себе.

— Доброго ранку, — відгукнувся Анатолій, поправляючи окуляри з масивною чорною оправою в себе на переніссі.

— Доброго, чим, власне, зобов'язані? — не змовчав і Ілля, навіть не приховуючи неприязного ставлення до мене.

Хотілося кинути якусь гостру репліку у відповідь, але я змогла вчасно прикусити язик, нагадуючи собі, що моєю метою не були токсичні перепалки з колегами. Саме тому я вирішила повністю ігнорувати присутність Іллі та звертатися виключно до людини, що могла мені допомогти:

— Анатоліє, Олексій сказав мені, що ви можете надати мені фінансові підсумки шоу «Танцюй до кінця», необхідні для прогнозування рейтингів і прибутку нового проєкту. Чи ви дійсно можете це зробити?

— Так, надішлю тобі сьогодні до кінця дня, — сухо відповів Анатолій, а тоді повернувся до свого комп'ютера, очевидно, демонструючи, що на цьому нашу розмову можна вважати завершеною.

Я помітила глумливу напівусмішку Іллі, проте й вона не змогла мене вивести з себе.

— Дякую.

Сказавши це, я попрямувала до ліфтів, оскільки мені ще треба було встигнути на пару через півгодини.

Чого я точно не сподівалася, так це того, що Ілля підведеться та послідує за мною.

— Що, розчарувалася в тому, щоб дістатися до крупної риби, чи просто вирішила попрактикуватися на комусь дрібнішому? — заговорив він, коли ми знаходилися на такій відстані від інших працівників офісу, що почути розмову між нами було просто неможливим.

Різко зупинившись, я розвернулася та поглянула прямо на цього самовдоволеного красунчика. Більше терпіти це не було сенсу, настав час усе-таки вийти на пряму конфронтацію.

— Послухай, я не знаю, що саме змусило тебе зробити висновок, що я знаходжусь в активному пошуку «татуся», але запевняю, що це абсолютно не відповідає дійсності. Я прийшла сюди працювати, працювати і ще раз працювати. Так що краще замість того, щоб докопуватися до мене, краще займайся роботою. Я хочу отримати перемогу в чесній боротьбі з сильним і зосередженим суперником, щоб потім сповна насолодитися тріумфом.

Схоже, мої слова дійсно справили на Іллю сильне враження, так що я пішла від нього, відчуваючи, що ця битва залишилася за мною.

І хотілося сподіватися, що після цього його думка про мене кардинально змінитися, а стосунки між нами стануть хоча б приязними, проте інтуїція підказувала, що все виявиться далеко не так просто.