Розділ 4

— Та він просто козел! — обурено вигукнула Влада.

Був вечір п'ятниці, так що можна було нарешті розслабитися після напруженого тижня, де ми обидві мусили встигати й на університетських заняттях з'являтися, і працювати.

Ми по-турецьки розсілися на м'якому кремовому килимі посеред кімнати, їли еклери з кондитерської, де підробляла Влада, запиваючи солодке ароматним трав'яним чаєм, і ділилися одна з одною найяскравішими подіями минулих кількох днів.

Спершу я думала не розповідати подрузі про конфлікт з Іллею, але потім зрозуміла, що якщо не поділюсь хоч з кимось цією неприємною ситуацією, то просто-таки з'їду з глузду, прокручуючи її в голові раз за разом протягом цілого тижня.

Не варто було дивуватися, що в цій ситуації Влада без жодних роздумів зайняла мій бік.

— От же ж сексист! Я думала такі екземпляри зустрічаються тільки серед старших людей, — дівчина похитала головою. — А не можна комусь поскаржитися на нього.

— Ілля не зробив нічого такого, щоб скаржитися. Просто мені неприємно, що він склав своє враження про мене, навіть не спробувавши дізнатися, що я за людина насправді.

Влада пирхнула.

— Для такого потрібні мізки, а в нього їх якось не спостерігається.

— Пощастило хоч, що ми працюємо над абсолютно різними проєктами, так що можна буде мінімізувати наші перетини. Хіба що доведеться побачитися на тренінгу з ефективного вирішення конфліктів...

Я замислено покрутила в руці недоїдену половинку тістечка з заварним кремом, а тоді цілком запхнула його собі до рота, насолоджуючись прекрасним солодким смаком.

— А тобі обов'язково туди йти? Що це за тренінг узагалі? — поцікавилася Влада.

— За умовами стажування ми всі маємо пройти цикл групових занять, спрямованих на розвиток наших «м'яких» навичок. Пропустити їх можна тільки за ультрасерйозною причиною.

— Ох, суворо.

Я знизала плечима.

— Насправді, я зовсім не проти участі в подібних заходів. Навпаки, це прикольно, що стажування не обмежується виключно работою, а дає можливість різнопланового розвитку. Єдиною проблемою для мене є Ілля...

— Годі тобі переживати через нього! Він не вартий навіть того, щоб думати про нього, — категорично відрубала Влада, після чого ми переключилися на обговорення нового симпатичного офіціанта в кондитерській, де подруга займалася оздобленням тортів.

Варто було визнати, що ця дівчина була обдарована вишуканим смаком, а ще без жодних перебільшень чудово малювала, і в поєднанні це дозволяло їй створювати справді унікальні десерти.

Якби Влада сконцентрувалася на цьому занятті, то могла б непогано на ньому заробити, проте дівчина все-так остерігалася пов'язувати своє життя з такою дещо творчою справою, надаючи перевагу в майбутньому отримати стабільну посаду юриста в якійсь крупній компанії.

Та коли через кілька годин ми з подругою вже зібралися спати, лежачи в ліжку, я все-таки не могла позбутися від гіркого післясмаку від ситуації з Іллею. Незважаючи на все, мене не полишали думки про цього чоловіка. Душила образа через те, що він бачив мене меркантильним стервом у пошуках статусного «татуся», хоч такої мети у мене насправді ніколи не було.

Об'єктивно, життя утриманки мені абсолютно не підходило. Надто вже сильно я цінувала власну незалежність, щоб дозволити чоловікові забезпечувати себе, промінявши самореалізацію на догоджання йому. Не те, щоб я осуджувала таку модель стосунків, просто сама хотіла знайти рівноцінного партнера.

Проте донести правду до Іллі я просто не могла, так що залишалося лише гризти себе.

***

Понеділок настав аж надто швидко, так що я навіть не встигла схаменутися, як уже у восьмій ранку стояла перед конференц-залою, де було заплановане проведення тренінгу.

Біля дверей я зіткнулася з Зоєю, яка, як завжди, світилася усмішкою. Ця мила білявочка у світло-кремовій сукні, що справді виграшно сиділа на її мініатюрній фігурі, виглядала неначе справжнє втілення доброти, так що просто неможливо було не відчувати до неї симпатію.

— Привіт, як настрій?

— Привіт, усе гаразд. А в тебе?

— Просто чудово. Я така натхненна роботою тут, дуже рада, що змогла потрапити на цю програму стажування.

— Абсолютно підтримую.

Удвох ми увійшли до просторого приміщення з великою кількістю постерів з зображенням найпопулярніших шоу телеканалу та зайняли стільці в першому ж ряді, бажаючи знаходитися поближче до лектора, яким виявився трохи старший за нас чоловік з акуратно вкладеним гелем рудим волоссям і рідкою борідкою.

Що мене здивувало, на тренінг прийшло чимало людей, оскільки, як виявилось, сюди було запрошено стажерів з усіх відділів. Проте саме це дозволило протягом усього часу успішно уникати будь-якого контакту з Іллею та жодного разу не перетнутися з ним під час групових завдань.

Проте протягом усього часу я не могла стриматися від того, щоб раз за разом зиркати в його бік. І кожний мій погляд ловили його ясно-сірі очі.

Стало очевидно, що просто так ми не залишимо одне одного. От тільки куди це нас доведе?