Розділ 3

Будильник продзвенів рівно о шостій ранку, повідомляючи, що нічого більше затримуватися в ліжку — настав час для нових звершень.

Цього дня на мене чекав перший повноцінний день стажування в одному з найкрупніших медіа-холдингів України. Запланований графік виявився украй насиченим, так що навіть на пари в університеті не можна було встигнути, проте заради такого цінного та омріяного досвіду я готова була піти на цей крок.

Швидко прийнявши душ і поклопотавши про гідний зовнішній вигляд, я поспішила на автобус. Незважаючи на ранню пору, столиця вже стояла в корку, так що навіть попри те, що я вийшла заздалегідь, на зустріч вдалося прийти дуже впритул до призначеного часу.

Олексій уже чекав на мене за одним зі столиків на двох у просторому світлому кафе з великими прозорими вікнами на першому поверсі медіа-компанії. Через півтори години ми повинні були разом зустрітися з одним з продюсерів, але до цього мені належало дізнатися ключові аспекти робочого процесу.

Аромати кави та свіжоспеченої здоби одразу ж пробудили мій апетит, так що перш ніж підійти до столика свого колеги, я купила капучино та ватрушку з великою кількістю сиру та родзинками.

— Доброго ранку, — Олексій вітально кивнув, коли я зайняла місце на зручному м'якому диванчику напроти нього, і трохи посунув свою тарілку з майже доїденою яєчнею з беконом, щоб мені було куди покласти власний сніданок.

— Доброго ранку, дякую.

— Як настрій?

— Усе просто чудово, до роботи готова.

Почувши мої сповнені щирого ентузіазму та натхнення слова, Олексій не зміг стримати усмішку.

— Мені подобається такий запал. Сподіваюсь, тобі вдасться зберегти його й надалі.

— Я теж дуже на це сподіваюсь.

Олексій швидко покінчив з власним сніданком, а тоді перейшов до того, заради чого ми, власне кажучи, зустрілися:

— Перше, що тобі треба знати перед зустріччю з Анатолієм, — продюсер є фактично серцем кожного нашого шоу. Він береться за певну ідею, а тоді повноцінно розвиває її, від початку до кінця керуюючи та контролюючи процесом. Нашою ж задачею як фінансових менеджерів є допомогти йому з усіма моменту, пов'язаними з грошима.

Я жадібно ловила кожне його слово, відчуваючи себе так, наче я от-от лусну від інтересу, мов повітряна кулька.

— Зрозуміла.

— Зараз Анатолій працює над новим шоу, так що тобі пощастить побачити повний цикл роботи над ним.

— То що саме ми робитимемо сьогодні?

— Спершу вислухаємо концепцію нового проєкту, а тоді розробимо орієнтовний план бюджету, який можна буде долучити до презентації для керівників в кінці місяця. Мушу визнати, що процес це не найлегший, але він цілком поглине тебе.

І Олексій справді не збрехав. Одразу ж після зустрічі з Анатолієм, що виявився хоч і вже не дуже молодим, але вельми енергійним чоловіком, який буквально горів ідеєю зробити нове реаліті, що було б змаганням для акторів-початківців, ми з колегою піднялися до офісу фінансового відділу, де з головою занурилися в роботу.

Звісно, раніше мені не доводилося мати справу з планами бюджетів телешоу, так що для ознайомлення отримала кілька прикладів уже завершених проєктів. Скурпульозно вивчаючи їх, я й не помітила хід часу, пропустила обід і отямилася вже, коли почало темніти.

Шлунок болісно стискався від голоду, але надовго відволікатися від такої захопливої роботи не хотілося, тому я не стала йти до кафе, а замість цього пройшлася до найближчих автоматів на тому ж поверсі, де купила велику каву та круасан з шоколадом, твердо пообіцявши собі наступного дня харчуватися повноцінно та збалансовано, оскільки на одній солодкій випічці далеко не заїдеш.

Направляючись назад до свого робочого місця, я настільки занурилася у власні думки, що не помітила Іллю, який стояв коло прінтеру в очікування друку якихось документів. І тоді сталося те, що, як мені здавалося раніше, може відбутися тільки у штампованих романтичних комедіях, популярних років двадцять тому. Від зіткнення з Іллею стаканчик вилетів з моїх рук, а кава з нього вилилася на його кофту.

Кілька секунд ми двоє тупо дивилися на те, як білою тканиною розповзається чорна пляма, а тоді до моїх вух долинуло розлючене шипіння:

— Ти що сліпа? Ти хоч знаєш, скільки коштувала ця річ?

Від незручності хотілося буквально провалитися під землю, але, на жаль, жодних надприродних здібностей у мене не було, так що шанси уникнути неприємної розмови рівнялися нулю.

— Пробач, мені дуже шкода. Я просто задумалася...

Кинувши в мене зневажливим поглядом, Ілля пирхнув.

— Задумалась? Та про що може думати така кралечка? Думаєш, як натрапити на якогось багатенького продюсера чи актора, а тоді закохати його в себе?

Ці слова так несподівано врізалися в мене, що сперше я могла тільки оторопіло стояти, намагаючись усвідомити настільки абсурдне звинувачення, а тоді всередині мене почав закипати гнів, який не забарився вийти назовні:

— Що за маячня?! Яким чином такий висновок узагалі прийшов до твоєї голови?! Я прийшла сюди виключно заради роботи!

— Ну звісно, знаю я такий типаж дівчат. Усе це виключно прикриття для ваших меркантильних цілей...

Я не бачила сенсу більше слухати цього огидного придурка. За кого він себе мав, щоб кидатися такими звинуваченнями та клеїти такі ярлики, навіть не знаючи людину?

— Та пішов ти.

Різко розвернувшись, я покрокувала до свого столу. Гарний настрій, який вирував усередині мене протягом дня, було вщент зруйновано.

За підсумками першого ж дня я закохалася у цю роботу, але нажила собі запеклого ворога. Очевидно, цим скандалом конфлікт не міг обмежитися, так що насувалося щось значно більше.