Глава 9

АННА

Ніколи не могла подумати що закохаюсь і буду готуватись до весілля за три дні. Я рада! Хоча до цього хотіла утвердитись на роботі, а потім створювати сім'ю, але зараз зрозуміла, що просто тоді ще не зустріла тої людини з якою могла б щось створювати.

Давид хороший хлопець. Він веселий, добрий, відповідальний, сильний... Просто мрія. 

А наші матусі ще щасливіші ніж ми, тому до кінця сьогоднішнього дня, ми точно знали де буде весілля, коли воно відбудеться, кого ми запросимо.

Хіба так може бути? Ось так все просто? Досить того, щоб просто подивитись на людину і закохатись? 

Так! Цього досить!

****

ДАВИД

Мда, ми розігнались не на жарт! Вирішити всі нюанси і підготовку до весілля менше ніж за один день можуть тільки наші мами. Спочатку, я і Аня хотіли просто розписатись, але старші були категорично проти, й ми вирішили зробити дуже серйозний крок- вінчання. 

А якщо подумати, то чому б ні, якщо кохаєш людину, то потрібно наважуватись і робити все відповідально і з серйозними намірами.

Тому через два місяці на одного запеклого холостяка стане менше!

****

ЯРОСЛАВ

-Давай швидше! Немає часу!- кричала Лада,- весілля через три дні, а справ ціла гора!

Справді, до свята лишилось три дні. Поки наречені бігали по місту у своїх справах, ми з Ладою прикрашали залу в ресторані.

-Не так багато справ і лишилось!- після того як вона взнала про те, що буде першим свідком, стала сильною панікеркою, за все боялась, переживала, за все сварила. Я старався витерпіти, але терпець обривався. Навіть Анна була врівноваженішою ніж Ладка, а весілля то було в першої.

-Залу прикрасити раз, забрати від швеї плаття дружок, проконтролювати макіяж, зачіску, повністю етап підготовки молодої. І на кінець піти ще про дещо домовитись у церкві! Це не багато?

-Ти молодець, все встигнеш, я вірю в тебе!

Якщо ж подивитись з другого боку, то дівчина справді брала активну участь у підготовці празнику.

Дівич вечора і парубчиного вечора вирішили не робити. Все по одній причині- знали, що якщо нап'ємось, то весілля могло і не бути( з нашими то пригодами). А не напитись, тоді взагалі нащо той мальчішнік

-Думаєш? Я ж нічого не встигаю,- сумно промовила дівчина і подивилась на мене повними надії очима. Ну і як їй не допомогти? 

-Не бійся, я тебе підтримаю у всьому.

-Дякую,- і посміхнулася своїми шикарними і такими бажаними губами.

Я і Лада були у френд-зоні. Я кохав її на всі сто відсотків, але вона не для мене. Навіщо їй, такій щирій дівчині, задеревенілий сухар, який не вміє бути кавалером. Я хороша людина, але просто ужасний чоловік. Я не зможу зробити її щасливою.

-Ми все зможемо!- якось в тему сказала Лада.

****

ЛАДА

-Так 26- її вік, 37- розмір ноги, 169- ріст,- кричали свідки нареченого на викупі розгадуючи завдання з цифрами,- 55- вага, а трійка що може означати?

-Полюбе розмір грудей,- впевнено заявив Яр.

-Во, точно! Ми розгадали! Виводьте молоду!

-Ага вже! Спочатку ще три будилки доставляєте і МОЖЛИВО побачите її руку через вікно!

-Це що за кидалово!?

Так, ідея викупу теж стукнула нашим мамам, як і замовити циган, а ще дядю Льову у ролі тамади. Тому програма обіцяє бути... Я краще промовчу!

Зараз, ми сидимо у квартирі Ані, й вже повністю готові, чекаємо закінчення цирку номер один і поїздки до церкви, де мало відбутися вінчання.

Нарешті через годину часу ми стояли перед храмом. Аня з Давидом сильно переживали, адже це відповідальний крок. Цілий місяць вони ходили до священника на науку, після якої спорили на різні теми. Наші молодята є справді створені один для одного. Я це можу стверджувати як дуже приближена людина до новоствореної сім'ї.

Мені говорили що тримати корону важко, але я не могла подумати що настільки. Рука німіла, а поміняти не можна. Біля мене легко справлявся з цією місією Ярослав. 

Щодо нього, то ми просто добрі знайомі. А хотілось би більшого. Весь процес підготовки до весілля він був біля мене і допомагав. Я старалася постійно чимось нас заняти аби не спалити свої почуття...

Ось так у роздумах пройшло це священство і ми приїхали в ресторан.

Все проходило весело і яскраво. Спочатку обдаровування молодят, далі перший стіл, перший танець, загальні танці гостей. А далі розпочався цирк номер два: дядя Льоня, який встиг напитися в мешти почав говорити тост. Тримайте мене семеро! Я готова була задусити його на очах всіх.

АЛЕ! Це були тільки квіточки! Вийшли цигани... Добре що вас там не було! Такого трешу мені бачити ще не доводилося. А все тому, що циган вибирали мами, які вибирали тих, хто були їм ближче до душі. 

Після них всі були п'яні в стєльку і почалося найцікавіше: "Гіркая, гіркая, гіркая вода, хай ся поцілує пара молода". Давид і Аня вставали кожних дві хвилини.

-Ви або заховайте все спиртне, або розганяйте їх до буд собачих!- Аня бісилася знатно.

-Не вийде, ви самі дозволили завідувати алкогольними напоями нашим любим маман,- пам'ять Ярослав мав шикарну,- йдіть на танцпол, там мають початися конкурси.

Вже була північ, я вижата вирішила прогулятися по парку. Гарна ніч,- спокійна. 

-Чого це ти тут гуляєш? Не добре так поводитися дружці!- я з неочікуваності швидко повернулась на голос.

Перед мною стояла стара циганка, яка дивилась на мене поглядом під яким можна провалитися під землю.

-Стомилась, все на мені, за все відповідальна я.

-Хороша ти дівка! Дай руку погадати.

-Дякую, але я в таке не вірю!

-Ой диви яка,- пробубнила собі під ніс і взяла мою долонь в свої руки,- кохаєш ти сильно, але боїшся. Не бійся, скоро ти повториш долю своєї подруги!

Обернулася і пішла. А я лишилася стояти і шоковано кліпати очима. Та ну, мало що можна сказати! І через декілька секунд парк був пустий.

Прийшла на щось новеньке. Як почула хотіла втекти, але не встигла.

"Ой не будем пити тую гірку юшку, хай поцілує перший дружба дружку"