Глава 7

ЯРОСЛАВ

Сон взагалі не брав, а в голові крутився момент поцілунку з Ладою. 

Вона така ніжна, хороша. Схожа на ангела, а її дитяча цікавість примушує посміхатись.

Я маю розуміти, що це все гра на публіку, але не хочу. І може, я б забув все що сталося в лісі, та після її легкого поцілунку на подвір'ї, тепер не викину з голови.

Невже, я- Ярослав вмію закохуватись? Все життя брав з дівчат що треба і йшов далі. Ще ні разу за своє життя, не прив'язувався до дівчини, як би довго ми з нею не крутили роман. А тут, два дні і вже не можу спати!

Так, потрібно спати! А то, зараз додумаюсь до того, що треба!

****

АННА

Хлопці встали дуже раненько і зібрались на рибалку. Сказали що вернуться пізно й на них ні сніданку, ні обіду, ні вечері не готувати.

Щодо ноги, вона мене не боліла, все таки поїздка до лікаря далася в знаки.

Докторів боюсь з дитинства до істерик! В житті туди не їжду, якою би хворою не була. Не знаю як, але Давид мене переконав. Він повсюди тримав мене за руку, був зі мною і носив на руках.

На перший погляд, він здався мені маленьким хлопчиком тютею, але зараз так не думаю.

Давид- це хлопець, який завжди підтримає, він веселий, добрий, відповідальний, серйозний коли потрібно.

Тааак, Анна, що це з тобою!? Він язва і нога тебе болить через нього! Вот блін, ще скажіть, що я закохалася! Навіть думки про його погані риси характеру, не збуджують в мені відразу, а наоборот! Аня-Аня, де ти діла свою голову?

-З тобою все добре? Як нога?-зпросоння запиталася Лада,- всього сьома ранку. Також не спиться?

-Та, взагалі щось не до сну, а з ногою все добре, легенько підниває, але порівняно з вчорашнім болем, як комарик кусив.А ти чого не спиш?

-Ось, думаю про нашу авантюру.

-Тоже?

-Так, Аню, її потрібно припиняти, а то залишуся з розбитим серцем?

-Тобто ти...

-Я вже закохалася!

-Ого! Нічого собі! Так швидко?

-Я не знаю, можу думати тільки про нього і наш поцілунок!

-Поцілунок?

-За нами вчора хвіст прив'язався, от і ми...

-Зрозуміло. В мене також велика вірогідність закохатися, якщо не вже.

-Ти ж говорила, що Давид це є мамин синочок і в такого можна тільки щось кидати з нервів!- Ладка вміє піддьорнути.

-Говорила, но... Млинець, вчора він був таким добрим, дбайливим. Я таю, розумієш? На серці стає так тепло біля нього. 

-А мені біля Ярослава наоборот, я так починаю переживати і водночас метелики літають табуном. 

-А головне, мені здається я вже не проти почати стосунки!

-А я не хочу, мені страшно. Боюсь, що це не він і буду страждати все життя як мама. Я тому і не хочу одружуватись.

-Проблема не в штампі, а в почуттях. Думаєш, якщо будеш кохати і не одружишся, то після розлучення не будеш страждати? Будеш, бо кохаєш! Твоя мама кохала, а її ні- тому і страждала.Рискни, може це він? Я що дарма всіх обдурила?

-Що значить обдурила?

-Ну під час жеребкування мені попався не Давид, а Яр, але коли ви сиділи разом так гарно виглядали, що мені захотілось щоб ви були разом.

-І що? Тепер в наявності чотири супер-свахи, дві закохані дури і два мега крутих рибака- шикарний тендемчик.

-Ой, прорвемся. Тепер я на сто відсотків впевнена, буде і нашій вулиці празник. Навіть два! І не празника, а весілля!

****

РИБОЛОВЛЯ

ДАВИД

-Що там у вас з Ладкою? Чого це ви вчора були як засватані?

-Давид, я не знаю що зі мною. Думаю про Ладу, сниться Лада, вона повсюди!

-О, браток, так ти закохався! Не думав що ти так скоро здашся!

-Ой, а сам? Аночці треба чаю, Ані потрібен лід, Анна, давай я тобі зроблю компрес! І так вчора цілий день!

-Нічого собі, це так збоку виглядає?- не повірив я.

-Саме так!

-Ой, хлопци, не мієте ви ходити на рибалку! Де ж горілка, закуска? Ходіть до нас,  файні ви хлопци!- покликали нас.

****

ЛАДА

-Так, а пам'ятаєте в того Івана, мав бути ресторан? Може там? 

• -О, це ідея! А в мене стара знайома в Рагсі працює!
• -Я не зрозуміла що тут робиться?- мда от наші розійшлись.
• -Це нічого, що ми знайомі тільки три дні?- Аня була в такому ж шоці.
• -Якщо весілля буде, то через місяць. Тому час у вас є!
• -Мамо, я ще не хочу заміж!- як же мене все дістало.
• -Йой, заміж йти- це не в рабство! Заради мами можна і потерпіти!
• Аня від сміху зігнулась навпіл.
• Так у дискусіях пройшов день. Мені вже набридли мамині тонкі натяки
• -Ечігл в ату!- всі що були присутні в хаті обернулися до вхідних дверей, де стояв не відомий чоловік в стільку п'яний.
• -І вам не хворати!
• -Мам, як ти його зрозуміла?-Анька задала правильне питання, адже це було схоже на набір звуків, а не на слова.
• -Довголітня практика, доню.Вам щось потрібно?
• Чоловік просто махнув головою а потім:
• - Пибули ми до вас, ох, як здалека. За вискми горми, за швдкми річкми, за ширкми полями стять п'ять гір. Із землі-матінкси б'ють ключі хлодні, та жерелам цілющі. Біля піднжжя п'яти гіррр розкнулося пекасне мсто... .Ось звідти ми до вас і зивітали. А пивело нас до вас ось яка спарава. Ні мало, ні бааагато, а з ранку цго днє росте і мужніє в нашій компааніїї кроль-длок, свойму щастю ковальм. Кров тече в нім балагородна, дбра чутка за ним йде народана. І париснився нашому кролеві вщий сон. Ніби заглянула до нього у вікано спальні жарррптиця - червна дівця. Поросимо ушнувати наше прохання і дозоволити пшкати у вашому тремі жараоптицю - червну дівиииицю.

Як він в такому стані вимовив всю річ я не знаю. Але яка там промова? Я ні слова не зрозуміла.

-Дарка, а Дарка, не нагадує то тобі слова свата? До тебе ж твій такі самі слова говорив і в такою самому стані!

-Нагадує, шановний пане, а по яку жарптицю прийшли. В нас їх дві.

-Птршптптпт,- відповів чоловік, а потім продовжив,- оптом давайте,- і все таким тоном, ніби реально збирався нас двох взяти.