10 Розділ

— Капітане, — я поглянула на наближення чорних крапок на радарі, які заповнювали простір навколо Місяця. — У нас в Одесі кажуть: «Якщо до вас прийшли гості без запрошення, то принаймні перевірте, чи не принесли вони з собою щось закусувати». А цей ваш Ворх, схоже, приніс лише поганий настрій.

Акса швидко перебирав пальцями по голографічній панелі. Його обличчя було зосередженим, але в очах спалахнув той самий вогник, який я бачила в хлопців на блокпостах.

— Ворх — м’ясник, Соломіє. Він не грає в ігри. Його кораблі обладнані деструкторами, які випалюють кисень в атмосфері. Але він має одну слабкість: він фанатично слідує статуту. Він не вірить у креативність.

Я підняла свій телефон, де кількість глядачів уже перевалила за мільярд. Світ затамував подих.

— Тоді навчимо його креативності по-українськи, — я натиснула кнопку виклику дяді Жори. — Дядя Жора, ви мене чуєте? Нам треба все, що у вас є: старі РЕБи, ваші «заряджені» дрони й... ви ще не допили ту каністру?

— Солечко, ображаєш! — прохрипів динамік. — Ми тут із хлопцями вже розчохлили «подарунки». Твій синій пілот якраз показує, як перепрошити їхні системи навігації під наш «Дія.Підпис». Ми готові.

Акса глянув на мене з подивом.

— Ви збираєтеся зламати навігацію цілого П’ятого флоту через застосунок для державних послуг?

— Капітане, ви недооцінюєте наших програмістів, коли вони злі, — я хитро всміхнулася. — Дивіться і вчіться.

Тим часом.

Генерал Ворх, затягнутий у важку чорну броню, стояв на містку свого флагмана «Пожирач світів». Він готувався віддати наказ про повну стерилізацію сектора.

— Приготувати гармати. Ціль — координати Одеси. Випалити все до фундаменту.

— Генерале! — вигукнув навігатор. — Наші системи... вони божеволіють! На всіх екранах з’явилося зображення якогось вусатого чоловіка в тільняшці, який погрожує нам капцем!

У ту ж мить по всіх каналах зв’язку П’ятого флоту замість маршу загарбників залунало гучне:

— «А я вам зараз покажу, звідки на Білорусь готувався напад...» — а потім різко переключилося на запальну «Стефанію».

— Що це за шум?! — закричав Ворх.

Але було пізно. Сотні українських дронів, модифікованих технологіями Аксу, вилетіли з-за хмар. Вони не стріляли лазерами. Вони розпилювали над кораблями Ворха спеціальну суміш, яку дядя Жора назвав «антигравітаційним клеєм» на основі патоки та інопланетного мастила.

Чорні кораблі П’ятого флоту почали... злипатися один з одним, як пельмені в каструлі. Системи навігації, зламані українськими хакерами, почали видавати маршрут не на Одесу, а в найближчу чорну діру з позначкою: «Пункт прийому брухту. Черга за талонами».

Я навела камеру на цей космічний хаос.

— Друзі, ви це бачите? П’ятий флот перетворюється на одну велику металеву кулю! Гріне, як вам такий сюжетний поворот? Це називається «гуртова закупівля м’яса»!

Грін Леджер у студії почав гризти свій золотий мікрофон. Рейтинги зашкалювали, але це були рейтинги не жаху, а суцільного реготу всієї галактики.

Акса підійшов до мене і поклав руку на плече.

— Соломіє, здається, ми щойно винайшли новий вид ведення війни.

— Це не новий вид, капітане, — я почухала Мурчика за вухом. — Це просто Одеса. Тут навіть кінець світу має бути з гумором, інакше він не рахується.