Акса та Соломія перезирнулися. Між ними виникло те саме мовчазне розуміння, яке буває лише у спільників після вдалої авантюри. Капітан ледь помітно кивнув, і я зрозуміла — настав час для фінального акту нашої одеської вистави.
— Гріне, — я зробила максимально серйозне, навіть трагічне обличчя, наблизивши телефон до самого носа. — Ви маєте це знати. Все скінчено. Капітан Акса щойно підписав акт про повну та беззастережну капітуляцію Землі. Планета захоплена.
Акса виступив уперед, розправивши плечі, і додав своїм найсуворішим «металевим» голосом:
— Так, Гріне. Опір придушено. Людство визнало владу Найтірі. Весь флот висаджується для окупації. Шоу завершено перемогою в рекордно короткі терміни. Вимикайте камери, ми переходимо в режим адміністративного управління.
У студії Найтірі-Прайм настала така тиша, що було чути, як десь у кутку падає мікрофон асистента. Грін Леджер виглядав так, ніби його щойно вдарили розрядом плазми. Його обличчя з синього стало сірим.
— Як... як завершено? — пролепетав він. — Але ж... а як же фінальна битва? А як же облога Вашингтона? А як же епічне самопожертвування? Ви не можете просто так взяти й закінчити шоу на самому піку! Глядачі рознесуть студію! Рекламодавці подадуть у суд! Акса, ви з глузду з’їхали?!
Я витримала паузу, спостерігаючи, як Грінч на екрані починає істерично махати руками, а потім... я просто розсміялася. Гучно, по-одеськи, так, що Мурчик навіть злякано притиснув вуха.
— Гріне, розслабтеся! — вигукнула я, показуючи йому язика. — Це був жарт! Першоквітневий, хоч зараз і не квітень. Ніхто нас не захопив. Навпаки, ми щойно з капітаном обговорили умови оренди вашого флоту для прибирання світового сміття.
Акса дозволив собі коротку, суху посмішку.
— Це була перевірка вашої стресостійкості, Гріне. Схоже, ви її не пройшли.
Обличчя Гріна Леджера почало наливатися буряковим кольором. Його очі звузилися до щілин. Він зрозумів, що його — великого майстра маніпуляцій — щойно виставили дурнем перед усією галактикою. Його принизили «суха» журналістка та капітан-перебіжчик.
— Жарт? — прошипів він, і його голос став тонким від люті. — Ви вирішили розіграти мене в прямому ефірі ювілейного сезону? Ви зробили з найвеличнішого шоу всесвіту комедію?
Він різко вдарив кулаком по пульту, активуючи червону лінію зв’язку.
— Досить! Акса, ви відсторонені! Ви занадто довго дихали цим земним повітрям і заразилися їхнім ідіотизмом. Оскільки ви не хочете воювати по-справжньому, я відправляю на Землю «Загін Тіні» — П’ятий флот під командуванням генерала Ворха. Вони не знають, що таке «жарти» чи «косорилівка». Вони просто стирають поверхню планети в скло.
На екрані в студії з’явилися тисячі нових точок, що почали виходити з гіперстрибка неподалік Місяця. Це були чорні, незграбні кораблі, від яких віяло смертю.
— Ну що, Соломіє, — Грін зловісно всміхнувся. — Твій репортаж щойно став посмертним. Подивимося, як ти будеш жартувати з генералом Ворхом.
Я подивилася на Аксу. Його обличчя знову стало кам’яним.
— Соломіє, — сказав він, перевіряючи заряд своїх систем. — Здається, ваш репортаж стає довшим, ніж ми планували. Ви готові показати П’ятому флоту, чому не варто псувати настрій одеситам?