1 Розділ

— Пані та панове! — Ведучий вийшов на світло під шквал оплесків, що лунали з усіх боків. — Я радий вітати вас на щорічній грі на виживання — у «Війні онлайн»! Я — Грін Леджер, ваш незмінний ведучий та провідник між світами.

Зал вибухнув оваціями.

— Це вже сотий сезон, і, як ви розумієте, він — ювілейний! Тож маю честь представити вам нашу нову жертву.

Він вказав на велетенський екран, де з’явилося зображення планети. Вона виглядала неймовірно мальовничо: глибока синява океанів значно переважала клаптики суходолу.

— Планета, яку її мешканці називають Землею. Населення тут постійно змінюється через нескінченні хвороби, війни та стихійні лиха… Саме тому це ідеальна мішень для нашого флоту.

Поруч із ведучим спалахнуло світло, вихопивши з темряви чоловіка. Він був зовні схожий на людину, проте належав до раси найтірі.

— Тож, капітане Акса, які ваші враження від цієї планети? Як вважаєте, чи є бодай мізерний шанс, що люди протримаються довше року?

Капітан усміхнувся і ледь помітним жестом поправив свою фуражку. Його погляд був холодним і розважливим.

— Вони розрізнені й воюють між собою. Велика ймовірність, що планету буде підкорено вже за два дні…

— Ох, панове, ви чули ці чудові новини? Ювілейна війна триватиме лише два дні! Це просто блискуче! — Грін на мить зробив паузу, примружившись. — Але, Акса, чи порадуєте ви нас цього року історією закоханих із різних світів? Чи зосередитеся виключно на бойових діях?

Чоловік у кріслі напружився, змусивши себе видавити ввічливу посмішку.

— Того разу це була радше експериментальна вставка. Не впевнений, що хтось із моїх підлеглих знову наважиться закохатися у ворога… Тож, найімовірніше, на любовну лінію чекати не варто.

Ведучий із награним сумом притиснув долоню до щоки.

— Ех, а ми так сподівалися… Ну що ж, зате ми знову побачимо ваш флот у дії, і цього цілком достатньо. Чи не так, любі друзі? — Він подивився прямо в об’єктив камери, ніби заглядаючи в душі мільйонам глядачів.

— Зрештою, «Війна онлайн» створювалася заради війни, а не заради зітхань, — відгукнувся капітан. — Ви, Гріне, чудово це розумієте.

У студії запала коротка тиша. Ведучий повільно кивнув.

— Так, ви маєте рацію. Сто років тому ця передача починалася як документальні хроніки загарбання планет. Але зараз найтірі хочуть більшого. Їм потрібні емоції, більше крові, пристрасть і фатальне кохання на екрані. Часи змінюються… Тож, думаю, ви таки зможете викроїти для нас трішки «пристрасної крові»?

Капітан здригнувся, відвів погляд убік, а потім важко видихнув і кивнув:

— Ви праві, Гріне. Думаю, я зможу дати глядачам те, чого вони жадають…

Світло в студії почало гаснути, залишаючи лише яскравий контур Землі на головному екрані. Капітан Акса підвівся, його постать здавалася чорною тінню на фоні блакитної планети. Як тільки камери вимкнулися, його обличчя миттєво втратило ту штучну ввічливість, яку він демонстрував публіці.

— Гріне, — кинув він через плече, прямуючи до виходу. Його голос тепер звучав як скрегіт металу. — Якщо мої солдати почнуть вмирати заради ваших «рейтингів кохання», я особисто подбаю, щоб наступний сезон шоу проходив у вашій спальні.

Ведучий лише розсміявся, поправляючи манжети свого блискучого піджака.

— Облиште погрози, капітане. Ви ж знаєте правила: або шоу стає легендарним, або Рада знайде іншого капітана… і інший флот.

Акса не відповів. Через кілька хвилин він уже крокував скляним тунелем, що вів до його особистого шаттла. Перед очима висвітився інтерфейс зв'язку.

— Говорить капітан. Розпочати фазу «Першого контакту». Виведіть на мій монітор біографії найбільш... емоційно нестабільних офіцерів. І знайдіть мені когось на тій планеті. Когось, чия смерть або порятунок змусить серця глядачів битися швидше.

На екрані планшета почали миготіти обличчя людей: студенти, військові, лікарі. Сотні життів, які скоро мали стати лише пікселями в масштабній грі. Але погляд Акси зупинився на одній дівчині, яка в цей момент спокійно сиділа на березі океану, навіть не підозрюючи, що за нею спостерігає ціла цивілізація.

— Оця, — вказав він пальцем на екран. — Почнемо з неї.

Привіт любі мої читачі, ця книга ще один мій експеримент, історія буде цікавою та захоплюючою місцями до абсурду, я написала її спеціально для конкурсу і якщо її приймуть вона буде довгою якщо ні тоді десь на 30 сторінок, все залежатиме від вашої підтримки та зворотнього зв'язку.

З повагою Анна^.^