ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю З ПОЛОНЕНИМ ВІЙСЬКОВИМ ПІВНІЧНОЇ ІМПЕРІЇ

Місце запису: польовий ізолятор поблизу Залізної Гавані, Імперія Нової Австралії

Дата: Рік 529, тиждень 14 після початку Великого Стояння

Інтерв’юер: кореспондентка ІНА-ЗМІ Лаура Тейл

 Контекст:

Серед полонених після невдалої спроби морського прориву Північної Імперії через екватор виявлено кілька представників місцевого населення, які воюють під командуванням земляного офіцерського корпусу. Один із них погодився на інтерв’ю після кількох днів тиші.

 Ім’я: невідоме (за протоколом ІНА — "Суб’єкт 6L-32")

 Вік: приблизно 27

Походження: місцевий мешканець материка Ксерон, народжений у колоніальному регіоні Посада: сапер-десантник Північної Імперії

РОЗМОВА

Лаура Тейл:

— Тебе виховали земляни?

Суб’єкт 6L-32 (після паузи):

— Ні. Вони прийшли, коли мені було вже десять. До того я жив у селі. Потім нас записали, облікували, розділили. Мене взяли в інтернат. Назвали "Гектором". Сказали, що це ім’я для солдата.

Лаура:

— Ти розумієш, хто перед тобою зараз?

Суб’єкт:

— Так. Ви — з Імперії, де земляни й місцеві живуть разом. У нас про вас кажуть... різне.

Лаура:

— І що саме?

Суб’єкт:

— Що ви вироджуєтесь. Що у вас змішані діти. Що ви забули, хто зверху, а хто знизу. Що така Імперія слабка й розпадеться.

Лаура:

— А ти сам що думаєш?

Суб’єкт:

— (довго мовчить)

Я бачив, як ваші лікарі допомагали навіть нам, полоненим. Як ваша охорона давала воду не своїм. У Північній Імперії такого не побачиш.

У нас... я просто ресурс. Із дитинства. Ніхто не питає, ким ти хочеш бути. Ти маєш підкорятись.

Лаура:

— Чому ти погодився говорити?

Суб’єкт:

— Бо, можливо, вперше у житті мене не вб’ють за те, що я говорю.

Лаура:

— А як ти потрапив у десант?

Суб’єкт:

— Комісар обрав. Каже: “Ти витривалий. Із тебе буде живий щит.” Нас місцевих — усіх у першу хвилю. Земляни командують, кричать іззаду. А ми — перші під кулі.

Лаура:

— Якщо буде суд, і ти отримаєш шанс почати нове життя — що ти зробиш?

Суб’єкт (зі здивуванням):

— У вас... так можна?

Лаура:

— У нас — так заведено.

Суб’єкт:

— Тоді я хочу стати садівником. Справжнім. І щоб діти не боялися, що їх заберуть на фронт.

 ПОСТСКРИПТУМ

За даними Служби гуманітарної координації ІНА, серед полонених щонайменше 42% — місцевого походження. Більшість з них піддавались промиванню свідомості, жорсткій ієрархії, расовому приниженню та дисциплінарним покаранням.

Доля полонених вирішуватиметься в рамках нового трибуналу, де кожен з них буде розглянутий індивідуально, з урахуванням походження, обставин призову та ступеня участі в агресії.

Наступний репортаж:

— “Жінки Півночі на війні — що ми знаємо про роль у кастовій армії?”

— “Технос і нейтралітет: як третя держава реагує на війну ІНА та Півночі”