Глава 7

Клето приїхав в чудове місце. Ліс так тихо, тільки чути як співають птахи, шелестить листя , як дує легкий вітер і чудовий вигляд на гори це місце так і манить ну залишся, ще подихай цим повітрям ну а тим часом проснулася Діана .

-Якесь нове місце мене що знову викрали ?

-Ні ти спросоння тому не розумієш де ми. Ми зараз в лісі я завжди приїжджаю сюди, щоб подумати -Відповів Клето

-ааа я думала мене знову викрали, вивезли в ліс і скажуть копай Діана копай -з посмішкою відповіла Діана

-Ну з почуттям гумору в тебе все в порядку...

Вони сіли на великий камінь вигляд був неперевершений, хотілося все забути обійняти маму разом з нею розпоакатися, а потім довго по душам тут розмовляти . Пару хвилин тиші і Діана сказала  - Я коли була маленькою теж сюди з батьками приїжджала із сестрою майже кожні вихідні тут гуляла, мама малювала картини, розмальовувала цю природу, гори, ліс,тварин, домікі, людей, настільки все було душевно. А тато з нами грав в ігри ми ще робили годівнички для пташок , запускали повітряного змія.. Ось би зараз повернути ті моменти життя -розказала мрійливо Діана .але потім її усмішка злізла з лиця...

-А зараз що настільки погано 

-Мами не має і все не так я думаю як би мама була жива то тато не пив так багато і не вліз в борги і такого не було б ах життя не справедливе 

-Я теж сюди приїджав з батьками ну тільки до 3 років ай ладно було що було -Відповів Клето 

-Та ні все добре твої батьки, що потім розлучилися чи мама теж померла ?

-Та ні ти шо вони розлучилися коли мені мало бути 4 роки і вона ще забрала меншого брата і поїхала до Риму...

-В тебе був менший брат ого 

-Так йому ще року не було, та я зним не спілкуюся 

-А чому ти з ним не спілкуєшся?

-Ми  різні : він спокійний, буде все терпіти, задовбує своїми пізнавальними фактами коротко бота ну принаймі був такий, а зараз я знаю тільки одне він як покером  захоплюється і більше нічого.

-Ну да.... А з мамою ти ще спілкуєшся ну принаймі коли був малий???

-Ну це таке для мене питання... Після розлучення вона ще до мене приїжджала, раз на рік потім я підріс і до неї по їджав в 10 років в неї з'явився новий чоловік, ія почувався лишнім і самий ніж у спину це вона ще другу дитину народила і після того я з нею не спілкувався ми розірвали зв'язок -  В нього так було сумне лице, аще спогади про маму його взагалі вбили...    Настигла не вдала мовчанка. (Діана подумала) зрозуміло чого Клето живе з батьком його то можна зрозуміти, мама пішла його покинула, а меншого брата забрала до того всього нова дитина сім'я він її спершого погляду не потрібний, але десь  глибоко у материнському серці він її потрібний бо це її син чи не так!? Чому може нормально навчитися син з таким батьком правильно нічому ...

-Ми сиділи мовчки їхні руки ледь  торкалася один до одного, але вони не взялися за них не доторкнулися   плачем, не схилили голову на плече. Іскра яка прилетіла між ними зразу, потухла як її не було, сиділо двоє людей мало знайомих, але життя помотало. Мовчанка  пройшла  і Клето сказав - Гаразд не будемо про погане... тиха секунда пролетіла і він доповнив почуття такі слабкі нам не потрібно їм піддаватися          з байдужістю відповів Клето

-Підемо поснідаємо, ато ти голодна 

-Ооо ти читаєш мої думки, яби супу з'їла 

-Я не просто читаю думки, а читаю тебе як відкриту книгу .    На Діаниному лиці не було посмішки, а плакати так хотілося як перший раз, навіть прості смішні слова не гріють ....