Розділ 4 Війна

Сирена розбудила раптово. Еду якраз наснилось минуле, і він не зміг одразу зрозуміти де він, що відбувається. Це Ізраїль? Звук далекого вибуху моментально привів до тями та підняв на ноги. Те, що РФ готується до атаки на Україну, було зрозумілим усім людям, які думали та робили логічні висновки, концентрація військ РФ на кордоні не залишала варіантів. Але сам факт - рускіє тепер вороги, якось важко вкладався в голові. Але так воно сталось. 

• Алло, привіт, кохана. Я в Україні, де і планувалось. Ти знаєш, що відбувається тут?
• Ед, зачекай секунду, що?
• Війна в Україні, в це важко повірити, але так воно є.
• Це якась маячня Ед. Як таке може бути?
• Може, може . Вмикай все: телебачення, інтернет, і подивись сама.

Ці дні, наприкінці лютого, були дивними, як в тумані. Все, що відбувалось, було схожим на фільм абсурду. Жахливий фільм абсурду. “Ужастік” в голові хворого на шизофренію психа. Аеропорти були обстріляні в перший день цієї війни, і звісно всі польоти були скасовано. 

Ед був у Києві. Багато друзів. Не всі ще змогли побувати у Еда в теплій, красивій і теж не дуже безпечній країні та погостювати в родині друга. 

Сидячи на підлозі станції метро  “Арсенальна” поряд з іншими людьми, що ховались від російських ракет, бомб та снарядів, Ед задрімав. Солдату не заважав плач діточок та монотонний гомін таких же людей, що шукали порятунку. 

Якесь шосте відчуття змусило відкрити очі. Поряд під стіною сидів чоловік середнього віку та середньої непримітної зовнішності. Він мовчки дивився в обличчя Еду. Мовчки простягнув Еду руку здоровкаючись, і тут Ед побачив - на долоні чоловіка заструменіла емблема. Це був побратим і колега по боротьбі. 

• А я тебе не одразу впізнав.
• Ну так борідка. Та й волосся менше на голові з часу нашого загального рандеву. А ти, Еде, не міняєшся.  
• А ти вже полковник.
• Час, все змінюється. 
• Не в кращий бік, але…
• Лише діти. Вони  мають значення. Давай після тривоги кави вип’ємо тут поряд. Є хороше місце, потеревенити є про що, хай йому грець. 

Так і зробили. Ед не знав - поряд управління СБУ.  Полковник зробив декілька дзвінків, щось швиденько написав, щось подивився на екрані смартфону і повністю вимкнув його.

• Еде, ти в якому званні?
• Капітан запасу. Вже давно генералом мав би бути, але часом необхідно промовчати. Ну я ж не можу, як виявляється…

До них тихо підійшла офіціантка. На стіл ліг ноутбук, вона за мить принесла ще дві кави. Полковник мовчки відкрив кришку ноута і сказав:

• Подивись це, кава потім, і по краплині як ми любим. 
• Що, полковнику?
• Засідання ради нацбезпеки РФії. Вчора. Зверни увагу на їх обличчя, манеру говорити. Як вони рухаються, міміка. Точніше, відсутність міміки. 
• Ха, так тут повне зараження Nok-вірусом в термінальній стадії. Вони вже не зовсім люди. 
• Так Еде, вакцинування від Корони врятувало Західний світ. Росія запровадила альтернативне власне вакцинування “Спутнік V”. Не зовсім вакцина.Тотальне зараження Nоk вірусом всього свого населення. 
• Це наймасштабніший злочин проти людства за всю історію? 
• Глянь на Пу, тут вже снайперська зброя безсила. Лише тотальне знищення, або, що найбільш вірогідно, самознищення їх системи, їх хворого на зло народу. 
• Полковнику, тут треба добряче хильнути і задуматись - що з цим всім робити?
• Капітане, в нас термінове засідання ставки. Думаю, там будуть вирішуватись всі основні питання. Але тут є і один відносний плюс - росіяни масово ігнорують всі вимоги своєї держави. Там не всі стали вірусоїдами. Ті, хто завірусились, вже на війні і йдуть помирати  без слова протесту. Але тут є і маленький плюс - трупи можуть піднятись, але їх когнітивні та фізичні здібності надзвичайно низькі. Вони не можуть вправно користуватись зброєю та технікою. Але хто це знає до кінця?  

Надворі чекало авто. Їхали швидко і не довго. Ні, це була зустріч не з президентом. З генералом контррозвідки.

• Вітаю вас, капітане. - Генералу доклали про те, хто такий Ед і що він вміє. -Едуарде, я знаю хто ви, полковник мені докладно розповідав про ваш із ним “навчальний заклад” - його позаземне, ні не так, позачасове і невідомо де знаходження. Ви бойовий офіцер Цахалу.  Ваш досвід неоціненний і дуже потрібний армії України вже і негайно. 
• Як я можу допомогти?
• Капітане, ти можеш бути ультраінструктором. Точніше - ти вже найкращий інструктор іноземного легіону. Ти готовий приступити негайно?
• Так, генерале. Дозвольте розпочати?
• Дозволяю! Дій, капітане!

Життя котилось, йшло своїм шляхом і для Еда почався період зовсім нового та іншого життя. Не вперше. 

Тренувальна база була в “сірому” лісі за надцять кілометрів від сірої зони. Тому ліс так і називався. Часом були прильоти, і доводилось хутко ховатись в бліндаж. Добре, що рідко.

Форми та шевронів у консультантів не було, але англійська, німецька, французька, польська та ще деякі мови чулись часто. В Еда був позивний - “Капітан”, і його неймовірні лінгвістичні здібності  одразу стали легендою і приводом для безлічі нових знайомств та дружніх стосунків. Коли Ед розповів керівництву про Nok вірус і реальну глибину та причину цієї війни, більшість побратимів змушені були зробити доповідь своєму керівництву. Зрозуміло, що така інформація вимагала ретельної перевірки. Тиждень  всю нову інформацію та нові ввідні дані розвідки країн партнерів перевіряли та намагались прийти до коректних висновків. Війна в Україні могла запросто перейти в ядерну війну. Ця загроза була абсолютно не потрібна вірусу, знищення планети і неможливість рушити до зірок, а значить завершити своє життя тут і зараз,  зовсім не входило в плани вірусної зарази. Адже от-от мали виникнути нові технічні засоби. Наука рухалась вперед карколомними стрибками. Це була технологічна сингулярність - засоби збереження та знищення людського життя досягали такого рівня, що футурологічні прогнози були найрізноманітнішими. Люди могли стати частково машинно-цифровими. І чи це були би ще люди?