Розділ 4 Реконструкція

- Ед розслабся, зараз ми перемістимося на 2958 світлових років від Землі на Ейнію. Скористаймося "вірусним ліфтом" для стрибка в часі та просторі. Великі уми вже давно навчилися використовувати простір не ламаючи часу і ми вміємо переміщатися в межах нашої рідної галактики майже миттєво.

Відчуття були. Наче в обличчя дмухнуло свіжим вітерцем і відчувся слабкий тиск на вуха як у літаку? – подумав Ед.

Вони втрьох знаходилися на круглій, здавалося склянній платформі, і навколо був безмежний океан Ейнії.

- Тут завжди так тихо, ані вітру, ані хвиль. Ейнія створила для нас напівсферу, придатну для людського життя. Для нас, друзів. Вона знала про наш «прихід» і чекала на нас. Чекала ебе Ед. Скоро ти познайомишся з нею, йдемо ближче до неї – Еду допомогли встати.

- Давай Еде тримайся за мене під руку. Коли ще тебе під руку водитиме

Анжеліна Джолі? Ха-ха. – після реконструкції ти бачитимеш мене та Сержа такими, якими ми були на вуглецевому білковому етапі існування.

- Або ми будемо зі світла, як захочеш. - Підійшли до краю платформи.

Ед вдихнув глибше і зробив крок із краю у «воду».

Відчуттів не було жодних. Він думав буде так, як на Землі, коли заходиш у море і обпалює на мить холодом води. А тут узагалі ніяк. Він почув її, Ейнії голос:

- Ед не бійся, дихай. Я не лише  з води. - Зараз ти розчинишся в мені і потім я тебе зберу. Тому що Він все записав у твоєму ДНК, все що хочеш чи про що мрієш ти.

Ед подивився на свої руки і, якщо чесно, йому стало страшно. Це було схоже на чорнило, що капнуло у воду і розчиняється. Його тіло тануло на очах. Він бачив, бачив неможливе. Потім він побачив себе ніби збоку. Ейнія збирала молекули його тіла назад, вид скелета, а потім м'язів, судин, нервів та інших «запчастин». Це був сон? А потім Ед прокинувся.

- Привіт, з тобою все гаразд?

- Я не знаю Ло, дивні відчуття. Незвичайно все. У роті незвично. Пломб нема, і всі зуби на місці.

- У тебе були проблеми із цим?

- Так, пари-трійки не вистачало, зараз начебто все на місці. Тільки не звично.

- Еде, Ейнія зібрала тебе так, як хотів Бог і ти. Вставай, тільки повільно, повільно, подивися на себе та починай свій шлях. Кістки тепер у тебе практично кевларові, структура змінена.

- Що, насправді з кевлару?

- Ні Ед, вони живі, але міцні. З 20-го поверху падати не треба. З 10-го можеш, ха-ха. - Серж як завжди жартував.

Ед підвівся на ноги. Він стояв сам! Бупо трохи важкувато й хитало, але він сам уперто підійшов до краю платформи.

- Скажи Ейнії - бай і вперед, на планету земного типу санаторій «Рай резорт» відновлюватимемо твоє тіло і твої сили.

Знову легкий подих вітру, і п'янке повітря.

Тепло, навколо все зелено, прекрасно співали якісь птахи. Ух!

Ед побачив на лівій руці гарне, чудернацьке татуювання. Татуювання рухалось тілом! Воно росло, рухалось за поглядом – Ед  побачив що все тіло вкривають дивні візерунки та символи. Якоїсь миті всі татухи щезли, немов-би їх вимкнули.

• Я завжди мріяв про круту татуху, група крові, номер теудат зеуту, імя – все що набили на службі в армії з цим не до порівняння!
• Ед це не тату – Ло пояснила – це твій симбіонт. Мономолекулярний шар на тілі який від тепер твій інфопаспорт і захисник. Він може змінювати колір в залежності від твоїх бажань та оточуючого середовища. Він слідкуватиме за твоїм фізичним станом – тиск, пульс, біохімія і таке інше. Тепер ти невразливий для леза та кулі невеликого калібру.
• А великого калібру?
• Переломи гарантовано, слідкуй і швидко реагуй на загрози. З часом твій захисник почне з тобою розмовляти. Чути будеш лише ти, так що дивись в голос не розмовляй з ним. Знаєш на що це може стати подібним?

- Ти житимеш ось у цьому бунгало, там ліжко, душ, туалет і все інше. Я постаралася - Ло була приємна роль господарки-розпорядниці. – Серж займеться твоїм новим тілом. На тебе чекає багато відкриттів, ха-ха.

Привіт Ед. - Серж з'явився вранці. - Почнемо з сьогоднішнього дня приводити тебе, твоє білкове тіло і твій психофізичний стан до норми. Багаторічне сидіння в колясці підірвало твій фізичний стан і трохи твій бійцівський дух.

Поруч із бунгало стояло купа тренажерів, гантелей, штанг та іншого спортивного приладдя. Майданчик татамі. Пару боксерських груш на підвісах, ще щось, мабуть для відпрацювання ударів рук і ніг.

І почався час «приведення тіла до ладу». Важко. Серж підсаджував Еда на перекладину. Спочатку прес. Один раз підтягти коліна до грудей. Потім підйом ніг 1 раз. Потім 10 разів потім 40 разів. Потім прес на стенді під кутом. Потім руки, ноги, біцепс, трицепс, дельта та інше. Серж на екрані в повітрі демонстрував, що працює і що не працює. Як працює і що робити, щоб працювало правильно. Симбіонт поки що мовчав.

- Ед а зараз біжиш. Ти ж давно хотів встати з коляски і побігти. Ось за цією рамкою починається бігова доріжка. Ти біжиш, доріжка потім йтиме в гору, вниз, стане лісовою, «пересіченою місцевістю». Болото, пляж, сніг. Вона тебе контролює і коли все скаже «Стоп». Пройдену дистанцію. Зрозуміло?

- Так. "Біжи Форест біжи"! – Еду згадався легендарний Форест Гамп.

- Ед, біжи, біжи, завжди біжи. Через день доріжка змінюється на басейн. Ти плаватимеш.

- І скільки так?

- Може місяць, може рік. Ти сам відчуєш, що настав час. Ще йога, кендо, кемпо, айкідо. Твій дух має змінюватися з тілом разом. Між секундами може пройти рік, два. Три. Але. Думаю, не більше року. Ми вирішили стерилізувати планету вірусу, і потім розпочнеться чищення всесвіту від зарази. Пролом часу зникне. Ти будеш одним із «чистильників» у ХХI столітті. На початку невизначеності. Мене і Ло тут вже не буде. Хоча…

Тижнями Ед «працюав» на турніках та тренажерах. Тягав залізо. Розпорядок дня був жорстким: сон-8 годин, душ – 15 хв. Сніданок – 30 хв, зал – 3 години, відпочинок – 20 хв. Біг (або плавання) потім Душ, відпочинок 30 хв. Заняття кендо. На запитання – навіщо це? Серж посміхнувся і сказав: