Глава 12 Дуель

У цей момент, крізь «завісу», що огорнула в ці миті свідомість Віка, почувся знайомий голос:

— Сюди! — вигукнув Кнайт, стоячи на першому поверсі холу і дивлячись на лицаря, який перебував нагорі.

Незнайомець миттєво повернув голову в бік, з якого секундою раніше долинув голос Кнайта. Чемпіон, рухом долоні дав зрозуміти лицареві, що чекає на нього.

Лицар з червоним пір'ям моментально розвернувся і швидким кроком попрямував до сходів. Безумовно, Вік, його не цікавив, він лише проходив повз місце, де присів відпочити хлопець, метою мечника була людина, що наразі перебувала внизу.

Кнайт, бачив як впевнено і швидко лицар спускається сходами, що ведуть на перший поверх, чувши кроки, які супроводжувалися брязкотом металевих обладунків. Нога майбутнього суперника торкнулася підлоги першого поверху, і він попрямував до середини холу.

Брязкіт обладунків стих, лицар в майстерно зроблених металевих рукавицях стояв навпроти й дивився на свого опонента. Його права рука піднялася і з розмаху завдала першого удару, який Кнайт блокував своїм мечем. Все відбувалося напрочуд швидко, нападник трохи змістився назад і знову завдав удару, при цьому змішуючись лівіше. 

Рухи атакувальника були динамічними й злагодженими, завдаючи свої удари, він моментально тікав з лінії атаки. Кнайту наразі не залишалося нічого іншого, як блокувати удари суперника, аби не бути убитим. Провести свою відповідь він поки що не міг.

Лицар з червоним пір'ям завдав ще одного удару зверху вниз, зробивши це швидко, практично миттєво змішуючись трохи в бік і при цьому, не відкривши себе для атаки Кнайта, який хотів ухилитися, завдавши колючий випад, але знову був змушений блокувати напад опонента.

Вік трохи отямився, він бачив, що супротивник Кнайта перевершує чемпіона у швидкості та володінні мечем. Хлопець розумів, якщо поєдинок буде продовжуватися в тому ж дусі, рано чи пізно, його товариш пропустить удар. Вік хотів спуститися та допомогти другу, і нехай це не по-лицарськи, нападати удвох, але зволікати далі було не можна.

Воїн із замку «Чемпіон» знову завдав удар, але Кнайт встиг піти з траєкторії атаки й блискавично провів відповідь. Він використав удар, якому навчився в одного мандрівного майстра з північних земель.

Бувши ще хлопчиськом, допомагаючи батькові з кіньми, Кнайт побачив, як до стайні увійшов широкоплечий, лицар у важких обладунках. Воїн помітив, що хлопчик із захопленням дивиться на нього, так, ніби бачить перед собою живу легенду. Лицар підійшов до хлопця і, діставши свій меч, показав, як вміло викрутивши клинок в момент удару, можна обеззброїти ворога. Кнайт з захоплення дивився на те, як майстерно лицар володіє, своєю зброєю, безумовно, ця людина була майстром меча.

Після цієї зустрічі, день у день Кнайт намагався відтворити побачене, але спочатку нічого не виходило. Безсумнівно, дерев'яний меч, який використовував хлопчик, не можна було повною мірою порівняти зі справжньою зброєю, та й сам Кнайт на той час був лише дитиною. 

Проте, майбутній чемпіон не втомлювався просити батька і Віка, допомогти, виступивши у ролі суперника, для відпрацювання удару. Завзяття перемогло, і ця хитрість все-таки скорилася хлопцеві, як, втім, і багато інших вмінь, пов'язаних з майстерністю ведення бою.

Кнайту вдалося провести влучний удар, меч його суперника вилетів з руки, і зі свистом розсікаючи повітря, зник під сходами. Вік чув, як зброя ворога з характерним звуком впала, на підлогу.

Час для всіх завмер на частку секунди, після якої, обеззброєний лицар миттєво обернувся до втраченого меча й одночасно з цим простягнув руку, розкривши долоню. На його залізній рукавиці, з'явилося яскраве зелене свічення, проявивши гравіювання, якого до цього моменту не було.

Побачити таке ніхто з друзів не очікував, як власне і те, що відбулося миттю після.

Зі сторони сходів вилетів меч, виконавши зворотний шлях, руків'я зброї знову опинилася в руці лицаря з червоним пір'ям і рукавиця невідомого майстра, тієї ж миті стиснула її.

Вік мимоволі відкрив рот від подиву, таких чудес вартовому з Грінспрінга бачити не доводилося, втім, як і Кнайту. Повернувши собі зброю, лицар з червоним пір'ям відразу кинувся в стрімку атаку. Його перший, боковий удар чемпіону вдалося блокувати, але нападник одразу відвів корпус в бік і завдав перехресний. Колючий випад, клинок, досяг своєї мети, пробивши панцерний обладунок та кольчугу Кнайта, завдавши йому поранення трохи нижче лівого плеча.

Вочевидь, лицар в чарівних рукавицях очікував точного попадання у серце свого ворога. Удар нападника був сильним, але в момент нанесення, чемпіон трохи відвів корпус, і це врятувало його від смертельної атаки.

Вік завмер. Зволікати далі було не можна, тепер час для Кнайта пішов на секунди й, бувши пораненим, наступну атаку він міг просто не відбити. Вік нервово почав дивитися по сторонах, сам не розуміючи, що шукає. Його погляд зупинився на руків'ї, яке приводило в дію механізм спуску-підйому люстри й натягнуту, ніби струна мотузку. Вік підбіг до руків'я і на мить, обернувшись, поглянув вниз, побачивши там Кнайта, що з останніх сил блокував нову атаку лицаря з червоним пір'ям.

Суперник чемпіона завдав чергового удару неймовірної сили. Кнайт зумів блокувати атаку, але встояти на ногах йому не вдалося, і він повалився на підлогу. Можна було не сумніватися, що опонент не стане «грати» в благородство і, безсумнівно, піде на добивання.

Вік розвернувся у бік натягнутої мотузки, яка утримувала люстру в підвішеному стані й, вихопивши меч, вдарив по ній. Пізніше Вік усвідомить ризик свого вчинку, але наразі чекати було вже не можна.

Почувся свист, один кінець розрубаної мотузки залишився лежати на підлозі, а другий моментально «пішов» вгору, люстра зірвалася.

Кнайт побачив це миттю раніше, аніж його суперник, оскільки лежав на підлозі, і обличчя його було звернене вгору. З останніх сил він зробив зусилля і відкотився в бік.