16 - 20 дні

***

В той день, коли закінчиться війна,

Коли вдихнемо вже на повні груди

І скаже світ: оце та сторона,

Яка віднині вічно жити буде;

Коли потонуть "руські кораблі";

Коли пом'янем всіх, хто вже не з нами

І буде мир на втомленій землі -

Ми сядем за святковими столами

І "ПЕРЕМОГА" вигукнем разом

На цілий світ, на нашу Україну!

Весна розквітне щастям за вікном,

А ми гуртом розчистимо руїни

І побудуєм краще, ніж було,

Бо ця війна в єдине нас з'єднала.

Те, що в душі так глибоко жило

І те, що ми від себе не чекали -

То наший український генокод!

То віра у незламність сили духу!

Бо ми - величні, сильний ми народ!

Від сина і до діда - відчайдухи.

Настане день, коли прийде кінець

Війні, смертям і кожному злочинцю!

Настане день, і в унісон сердець

Почує всесвіт : МИ Є УКРАЇНЦІ!

***

Сімнадцятий день... Це мало чи вже багато,

Щоб кожна людина збагнула нарешті суть?:

Ми - українці! Ми будемо доти стояти,

Поки усі вороги на нашій землі не помруть.

Новий світанок - відкрита нова сторінка

У битві за віру, любов, за своє життя.

Чеєте, "руські", як птахи співають дзвінко?!

Це - наша країна! Тут наше усе майбуття!

Вам не збагнути... У вас немає святого:

Ані землі, ні честі, ні кровних зв'язків,

Віри немає, бо всі ви забули Бога,

Серця немає, бо душ не було в матерів!

Ви, наче звірі - стадо безроге худоби.

Ваші пани женуть вас сюди на смерть.

Кожен із вас - то тільки нитка жадоби.

Кожен із нас - сила, опора, твердь!

Сімнадцятий день... Вам страшно, а нам - ніколи!

Душею і тілом ми землю бороним свою!

І знайте, що ми вас навіки тепер поборем!

Бо ми захищаєм країну, а значить - свою сім'ю!

***

Щоразу нова світлина...

І чорна стрічка в куточку...

Боже, була це дитина!

Боже, були це синочки,

Тата, мами, подрУги:

Щирі, прості, глибокі...

Кожен день - все по кругу:

Смерть залишає кроки -

Рани у наших грудях.

Сліз їм уже замало.

Боже, що ж далі буде?!

В нелюдів довге жало.

Серця у них немає,

Душі давно прогнили,

Віри вони й не знали,

Честь свою загубили.

Боже, щитом стань нашим,

Небо закрий руками,

Щоб не вмирати крищим,

Крові не литись ріками...

Боже, у світлі чистім

Нам простели дорогу,

Щоб на шляху каменистім

Ми здобули ПЕРЕМОГУ!

***

Все те, що стало моїм повітрям

У ці найважчі дні війни -

То сенс всього, задля чого жити

Я буду зараз і до весни!

Настане день - ми забудем шрами,

Загоять роки чорну печаль,

Бо б'ється серце Вкраїни-мами,

Хоча на тілі - кров як вуаль.

І дикі круки чигають в пустках

Не між руїн, але поміж душ.

Ми одягнули жалобні хустки.

Ти наші сльози в цю мить не руш!

Хай чистим докором вони стануть,

Хай спалять ворогу всі мости!

Шкода, що квіти найкращі в'януть,

А їм би довго іще цвісти!

Зоріє небо понурим світлом,

Та серце стукає в такт життя.

Нам ПЕРЕМОГУ треба зустріти!

Нам треба вірити в МАЙБУТТЯ!